Глава 18

Тихенько зачинивши за собою вхідні двері, я одразу звернула увагу на незнайому мені пару взуття і зрозуміла, що в Каті романтичний вечір точно перейшов у ніч, тому, максимально тихо прокралася в свою кімнату і не виходила до того моменту поки не почула – «Я тебе наберу ввечері» і тихе любовне зітхання Каті.

- Ну і що там твій кавалер? – як тільки Катя зачинила двері, мій голос пролунав з глибини квартири.

- О, Боже! Таю! Ти вдома? Не можна так лякати… - перелякані очі сусідки бігали по моєму обличчю. – Ти чому вдома? Щось сталося?

- Нічого. Абсолютно. Абсолютно нічого не сталося. Я просто вдома, там де і мала б бути ще минулого вечора.

- Тааа… - Катя обережно присіла на ліжко, - розкажи, на тобі лиця немає.

Я тільки зараз збагнула, що увесь час просиділа на стільці і спостерігала за світанком, тому повернувши обличчя до подруги, я лиш одними губами промовила: «Все добре». Чому завжди так, коли ти думаєш, що от воно – тобі має цей раз точно повезти, ну не може ж бути такого, що навколо одні бабники, яким тільки і треба зазирнути під спідницю, а спілкуватися з нормальною дівчиною, то вже настільки вийшло з моди, що бідолашні чоловіки втрачають здатність адекватно себе вести, коли залишаються з ними на одинці, ну, чому?

- Кать, а пішли у парк? Там я все тобі розкажу. Не хочу, щоб моя кімната увібрала у себе весь той негатив, що ладен у будь-який момент вирватися з мене.  

Для подруги не треба було повторювати двічі, тому відвідавши ванну по черзі і легенько поснідавши, ми вирушили на прогулянку. Катя мовчки йшла поруч. Спочатку вона захоплено посміхалася, охала, але коли історія дійшла до ранку – вмить насупилася.

- Тобто, він сказав, що «ти зранку – це неправильно»? Що цей придурок мав на увазі?

- Я не знаю, але мені вперше було так образливо, неначе я сама на шию йому вчепилася. На той момент мені здалося, що він боїться мене і не знає, що зі мною робити…

- Може стосунки то не для нього? Сподівався провести з тобою вечір і все?

- Катю, чесно, я не можу зазирати у голови людей і читати їх думки. Мені здалося, що його наміри серйозні. Проте, як би там не було, я навряд вже його побачу. Тому давай закриємо цю тему і зайдемо десь зігрітися.

Я розуміла, що обманюю не тільки Катю, а й у першу чергу себе. Максові нічого не вартувало приїхати до мене на роботу, але я сподівалася до останнього, що цього не трапиться, якщо йому не вистачило сміливості зранку, то не варто навіть думати і про його можливій візит…