Глава 10

Залишок дня я провела у роздумах. Допомогла Олені із чотирма конференціями і підготувала папери на завтра. Я все думала про те, а що сталося, якби він там не з’явився, в моїй голові вже складалися різні сюжети розвитку події. В машині, по дорозі на роботу, я не змогла нічого сказати окрім простого «Дякую», а ще я сиділа там, де менше ніж годиною назад, терлася своїм тілом та гарна довгонога красуня. Я навіть не спитала його імені.

- Таїса, сьогодні можеш піти раніше. – Олена з посмішкою заглянула до мого кабінету. Вона завжди була такою. – Завтра конференція на сьому годину ранку, так що виспись.

- Добре, дякую. Думаю ще розкласти папери, і буду йти.

- Ну, тоді я пішла. Тільки ти дійсно довго не затримуйся.

- Добре, добре. – Посміхнулася я, і взявши великі тяжкі теки, рушила до конференц-зали.

Я була ще тим перфекціоністом – у мене все має лежати на своїх місцях, рівно і акуратно, вода і склянки мають бути підготовлена заздалегідь. До того ж, розкласти теки з паперами зараз, краще, ніж вставати на півгодини раніше зранку, коли так хочеться поніжитися в ліжечку.

У навушниках грав The Weeknd з піснею  Wicked Games. Мій настрій значно покращився. Крокуючи вздовж столу я помітила своє відображення у великому вікні – на мені були темні високоталійні джинси, туфлі лодочки и гіпюровий топ – я сподобалась собі, і тому ставши за декілька метрів від другої себе, я почала роздивлятися свого двійника, як раптом у вікні з’явилося ще одне відображення, набагато більше за моє. Тіло інстинктивно зжалося, а серце забилося у шаленому ритмі. Я почала дивитися прямо йому у вічі.

- Не дивно, що він хотів тебе… - він промовив це майже шепотом.

Мої груди важко здіймалися. Я не могла повернутися, лише стояла зачарована ним, дивилася у вікно, як він повільно опускається до шиї, як його губи ледь торкнулися мого волосся, боячись порушити чарівність цього моменту.

Його гарячі пальці торкнулися моєї долоні із зовнішньої сторони, що змусило мене затаїти подих, а шкіру покритися гускою. Він повів вище пальцем, до шиї, де бився пульс – я закрила очі. Це було щось нереальне.

- Ходімо, я відвезу тебе додому, не хочу, щоб ти знов попала в лапи якось ненормального. Буду чекати на парковці.

З цими словами він залишив мене саму, посеред великого конференц-залу, де я дивилася на себе, збуджену і схвильовану. Дотик його пальців на своєму тілі я відчувала досі, такий гарячий і в той же час ніжний.

Ліфт швидко доставив мене  на нульовий поверх парковки, де мене вже чекала машина, а в ній, той, імені якого я так і не дізналася, але вже не могла не думати про нього.