Глава 9

Здається, я просиділа не більше двадцяти хвилин, як мій погляд зосередився на знайомій машині: це була чорна hyundai з тонованими вікнами, і чимось нагадувала хижу пантеру. Пасажирські двері раптом відчинилися і звідти вийшла гарно вдягнута дівчина, точніше, вона була одягнена за останніми трендами моди, і я б не пожалкувала для неї ще пару метрів тканини. За секунду з’явився і він… вдягнутий не як завжди, у кухарський скафандр, а у брюках, та білосніжній сорочці, що відтіняла його смоляне волосся. У певний момент у мене в грудях йойкнуло відчуття ревнощів, через що я одразу ж відвернула погляд, і наткнулася на молодого чоловіка, років 25-30, що сидів посеред закладу і обдивлявся мої стегна. Його куточки губ заграли у посмішці, неначе йому сподобалося те, що я застукала його за таким заняттям. Я знову перевела погляд до машини.

- Дозволите сісти? – голос прозвучав прямо біля мого вуха, я відчула теплий подих на шиї, і різко повернулася. Це був той чоловік. Я встигла лише широко відкрити очі, як він із чаруючою посмішкою приземлився на стільчик навпроти мене.

- Здається, що дозвіл вам і не потрібен. – я вирішила з’язвити йому і одразу ж вирівнялася, піднявши груди, що тяжко здіймалися, і в середині яких закипав невідомий мені гнів.

Він лише хмикнув, склавши губи у лукаву посмішку, його очі дивилися прямо. У мене виникло відчуття, наче він дивиться мені в душу, або ще гірше – бачить мене голу! Від цього я, здається, почала танути на очах і моя сміливість швиденько склала валізи і втікла від мене.

- Ти гостра на язичка. – Він прикусив губу і нахилився ближче до мене. – Може покажеш мені, що ти вмієш ним робити?

У мене просто не було слів, я сиділа і дивилася на нього як дурненька, а хоча мала б заїхати йому по пиці сумкою!

- Знаєте, це не найкращий спосіб познайомитися з дівчиною. – Я вже хотіла вставати як він вхопив мене за зап’ястя. Це було боляче, і мені стало лячно, я швидко озирнулася, шукаючи допомоги, але ми були одні, не враховуючи парочки в дальньому кінці залу, що воркувала і постійно цілувалася. – Пустіть, або я почну кричати!

- Тут нікого немає, і ти не закричиш… - з цими словами, він вп’явся пальцями в шкіру ще сильніше. 

Мої очі почали набиратися слізьми, як раптом ззаду почувся знайомий голос.

- Здається моя дівчина сказала, щоб ви забрали руки.

Обернувшись, я побачила його, він швидким кроком йшов до нашого столику. Напевно, він побачив в моїх очах стільки страху, скільки не побачиш в дитини, що мала б лишитися сама вдома з бабаєм.

Цей маніяк зразу ж покинув мою руку і легковажно відкинувся на спинку.

- Я тебе вже давно чекаю на виїзді, що тут в тебе?

Ставши у мене за спиною, він обережно підтримав мене за лікті, і я, обм’якши, впала в його обійми. Мені було добре і тепло. Його ж очі грізно дивилися на чоловіка, що пару хвилин назад, міг би затягти мене в якийсь двір. Зрозумівши, що я просто стою з закритими очима, насолоджуючись його міцними руками на своєму тілі, я різко повернулася і закліпала очима.

- Все добре. Я просто тут… Я просто здалася знайомою цьому чоловікові, він переплутав мене зі своєю давньою знайомою.

Мій голос був якимось писклявим, штучним. Я боялася, щоб цей ненормальний чогось не бовтнув, я просто хотіла піти звідти.

- Йдем. – Твердо сказав він, і обережно розвернувши мене, повів до виходу.

- Я забула сумку, там папери до конференції.

- Я схожу. Почекай тут.

Я залишилася стояти біля входу до кав’ярні і час від часу поглядала у вікна другого поверху. 

- Ти ж не її хлопець. – Зухвало підмітив незнайомець.

- А ти не той, хто ще раз захоче лізти до неї.