Епілог

Епілог

Дамір промчався крізь різні види простору, тримаючи на своїх руках маленьку чорну металеву кішку.

- Ми тепер з тобою ніколи не розлучимося. - сказав він та притиснув її до себе.

Нарешті зупинилася зміна різного простору.

Дамір з маленькою кішкою опинилися на відкритій галявині. Вдалині розташувався ліс з металевих вишень, але вони росли як величезні конструкції, створюючи собою цілі багатоповерхневі будинки.

Дамір відпустив кішку. Вона стрибнула на ґрунт - і з неї з'явилася Роксолана.

Вона лежала на металевому ґрунті, не бажаючи вставати.

- Вставай, Роксолано, це тепер знову твій світ. Я тебе так довго шукав та нарешті відшукав. Ласкаво прошу додому. - привітав Дамір, підходячи до дівчині, простягаючи до неї руку та допомагаючи встати. - Бачиш, ти тут можеш мене торкатися, я не розтану. 

- Це не мій світ. І я тут загину. - промовила Роксолана.

- Це твій світ. Ти просто про нього забула.

- Доведи мені це! - крикнула Роксолана.

- Ти сама це відчуєш, коли захочеш відчувати ще щось, окрім образи та болю втрати минулого. - пояснив Дамір.

- Хоча ні. Доведу. - Дамір підійшов до Роксолани та поцілував її, обійнявши дівчину та притиснувши її до себе.

Перед очима Роксолани пролетів швидкий фільм з минулого та ліс на Землі, в який вона потрапила випадково через портал та загубилася в ньому, як перетворилася на дитину, яка вибігла з цього металевого вишневого лісу у звичайний ліс та побігла до міста, яке тільки почало облаштовуватися біля лісу, в якому затаївся через таємний простір портал-ліс з металевих вишеньок.

- Ми були чоловіком та дружиною? - запитала Роксолана. - Я пригадала наше весілля.

- Так. В твоєму минулому житті, так. Але ти чомусь змогла почати нове життя в іншому світі, переродилася в ньому та не розтанула, не розплавилася при дотику до тебе звичайних людей, змогла жити їхнім життям та бути однією з них.

- Як я пішла звідси?

- Через твою цікавість. Так само ти і повернулася назад. Пішли, кохана, додому. - Дамір взяв Роксолану за руку.

І вони пішли у напрямку металевого вишневого міста.

- Як ти мене знайшов?

- Моє кохання тебе знайшло.