2

2

- Хто це? - одразу запитав гість, який ховав ключі від цих дверей у свою кишеню.

- Це... Дамі... - почала несміливо знайомити Роксолана.

- Він у моєму одязі! Ти в своєму розумі?! - фиркнув високий чоловік, який одразу попрямував до Даміра.

- Це Дамір. У нього не було одягу, бо... - намагалася пояснити молода жінка.

- Де його одяг?! - крикнув той чоловік.

- Любомире... Я не знаю...

- Ти п'яна? Я тут вирішив зробити тобі сюрприз, несподівано появитися перед тобою, щоб ти зраділа моєму приїзду, а ти тут приводиш додому якогось чоловіка у мою відсутність та ще не пам'ятаєш, де його одяг, бо, судячи з цієї ситуації та твоєї поведінки, набралася ти по повній. Ти мене розчарувала. Я не хочу тебе бачити. Я зараз же піду, але спочатку одну справу. - Любомир швидко підійшов до Даміра та замахнувся на нього, але Дамір пригнувся. - Що з Роксоланою?! Що трапилось?!

Відволікаючий хитрий маневр удався: Любомир відволік увагу Даміра - і той подивився на Роксолану.

В цей час Любомир нарешті попав кулаком по обличчю Даміра, але замість бризок людської крові рука Любомира пройшла скрізь частину голови Даміра.

Одночасно руку огортала якась чорна рідина, з якої Любомир її швидко висмикнув.

- Що це таке? - здивувався він.

- Я не знаю. - відповіла Роксолана. - Тільки, будь ласка, не йди.

- Ти мене розігруєш з цим мудаком! - розлютився Любомир та вискочив з дому.

- Почекай! - крикнула Роксолана та побігла слідом. У тому, в чому нещодавно спала. - Я тебе кохаю!

Любомир робив набагато ширші кроки. Він все далі віддалявся від Роксолани.

Нарешті він добіг до своєї машини. Швидко сів у неї.

Роксолана встала спереду, тримаючись за капот його автомобіля.

- Відійди! Я на тебе наїду! - грізно попередив Любомир.

- Я не зможу без тебе жити! - заридала дівчина.

- Повертайся до свого фокусника! Ти знайшла мені заміну! - Любомир різко дав заднього ходу, від чого Роксолана впала, а потім чоловік об'їхав жінку, яка лежала на дорозі та плакала.

Автомобіль набрав швидкості та зник у темряві, виїжджаючи на трасу, освітлену дорожніми ліхтарями.

Дамір підійшов до Роксолани.

- Я не можу тобі допомогти встати. В цьому світі. Бо я розтану, якщо ти доторкнешся до мене. Але існує інший світ, в якому я зможу тебе обійняти.

- Ти мені не потрібен! Ти знищив мене своєю появою! Та пішов ти! - обурилася Роксолана.

- Я так розумію, тут небезпечно знаходитись, бо може приїхати інший автомобіль. - попередив Дамір.

- Ти нещодавно не знав, як одягти простий одяг, а зараз користуєшся словом "автомобіль". Ти мене розіграв?

- Я прочитав це поняття з твоїх думок.

- Виявляється, ти не лише металева людина, а ще й телепат! Що мені тепер робити? Він для мене був усім! - кричала дівчина.

- Тихіше. Не треба привертати увагу. - попросив металевий красень.

- Веди мене! - наказала Роксолана.

- Що?

- Ти зараз не можеш прочитати моїх думок? Кеди мене!

- Зараз пізно. Може щось трапитись на шляху до порталу.

- Ось і добре, якщо щось зі мною трапиться! Любомир все одно вже не повернеться. Навіть за своїми речами. А навіщо йому ці речі, до яких ти торкався?

- Ми підемо вранці. Ранкове сонце допоможе тобі побачити усю красу перетворення.

- Добре. Я згодна. Від цього хвилювання.. через те, що він пішов... я дуже втомилася. Я хочу лише  лягти у ліжко, притиснути до себе коліна та заснути, забувши про все. Якщо вдасться.

- Ти забудеш про все, коли підеш зі мною. Обіцяю.

- Я не хочу забувати, хто я. Я просто хочу забути про те, що я його кохаю. Який ти чоловік, якщо ти не можеш подати мені руки, щоб допомогти встати? Хто ти такий, якщо до тебе не можна торкатися, бо інакше ти розплавишся чи розтанеш? Яка з тебе користь?

- Побачиш вранці. - пообіцяв Дамір.

Роксолана сама встала та пішла у напрямку свого будинку.

Дамір ішов поруч.

Вони повернулися у помешкання.

Роксолана лягла у ліжко, укутавшись у ковдру та притиснувши до себе коліна.

А Дамір сів на крісло поруч із ліжком і так залишився сидіти до самого ранку, постійно дивлячись на дівчину, не відвертаючи від неї погляду свого.

- Я кохаю тебе. - прошептав металевий хлопець. - Покохав ще до твого знайомства зі мною.