Метал, Дівчата, Вайб
Вірш 2. Зірки що впали
Ми йшли крізь ніч, за обрій вдаль,
Під зірками, що падали униз.
Сплітали мрії, наче брижі у вуаль,
У слів, що дарував нам весь цей бриз.
Мовчання, що співало, немов сон,
І серце в ритмі ночі пронизало.
Ми доторкнулись до небес та всіх сторін,
Та все тепер — незрозуміло, і зухвало.
Зірки, що впали, тануть в пітьмі,
Сердець фрагменти, що розбилися украй.
Загублені у часі, в космосі, і ми,
Знак ми шукаємо… хоч будь-який нам дай.
Шепотіли бажання до місячних снів,
Обіцянки наші згоріли за мить.
Ми, злиті тіні із диких лісів,
Та сподіваємось: біль все ще спить.
Минулого відлуння в тиші прозвучить,
Миті тануть, їм вічності не дано.
Ніч забрала все що дало нам дожить,
Лиш сни, що привидами явно.
Зірки, що впали, тануть в пітьмі,
Сердець фрагменти, що розбилися украй.
Загублені у часі, в космосі, і ми,
Знак ми шукаємо… хоч будь-який нам дай.
Зірки, що впали, тануть в пітьмі,
Сердець фрагменти, що розбилися украй.
Загублені у часі, в космосі, і ми,
Шукаємо ми знак… Лиш знак.
Хоч знак.
Всі посилання на мої проєкти, арти, та музику для занурення шукайте в моєму профілі. ❤️✨❤️
