Передмова

Ме́та — частина складних слів, що позначає абстрагованість,
узагальненість, перехід до чогось іншого, зміну стану, перетворення.
У давньогрецькій мові прийменник μετά та приставка μετα- має
значення: «після», «через», «між».

Тож Ме́та це так звана інфернальна частина світоустрою, яка поєднує між собою складні шари реальностей всесвіту, умовний коридор між потойбічним та наземним задзеркаллями.

«Таїнство цього тексту відчиниться не відразу,
та згодом,
одним пастельно-жовтим світанком
та млічним Різдвом під вечір»...

Ця історія лунала вже так багато разів.
Оповідь, про химерну подорож через вічність, перелітала вітрами з ери в еру; переливалася сутінками всіх кольорів та відтінків, над усіма краями самого величного континенту, а опівночі колисковим жахіттям святкувалася всіма океанами та морями, що його землі омивають; переходила із вуст богів у вуста народів заповітами, що в похмурих краях скарбами заховані. Та попри всяку волю мандрів, містерія, закарбована клеймом прокляття хмурі, та журби своїх земель, на віки вічні, аж допоки лунатиме сонний Аркан Євразії.

А прямо зараз, і вкотре знову, зазвучить у свідомості читача, та через ці містичні сторінки, таємниця відчиниться новому свідку драматичною феєрією, часописом одіссеї по метавсесвіту Інферно. Полонить допитливу уяву раптового свідка, та подарує йому ключі від дев'яти брам гротескного палацу задзеркалля Ме́та Ведеми. 

... «декадансом готичного сну».