Частина 3

-З Сергієм Івановичем все вирішено. Батьків він візьме на себе, – розповіла Кіра, увійшовши до кабінета з важким пакетом в руці.

Ще дві години тому обидва колеги палко обговорювали план притягнення неповнолітніх осіб до цієї справи. Згідно з висловленою версією капітана Михайлової, підліткам було замало побиття безхатченків, і вони вирішили позбавити їх життя. Причинами для цього могли слугувати: азарт від безкарності, парі, бажання помститися за щось або щось інше. Для скоєння злочину підлітки могли залучити третю особу, оскільки безхатченки навряд чи взяли б їжу з рук підлітків, нічого при цьому не запідозривши.

Однією з проблем, що постала перед слідством, був вік злочинців. Найстаршому з них 13 років, тобто кримінальну відповідальність вони в будь-якому випадку не понесуть. Що стосується їхніх батьків, якщо врахувати статус деяких із тих, хто відомий у цій групі, то цей злочин може врешті-решт зійти їм з рук. Але в будь-якому випадку, потрібно дізнатись ім'я виконавця, адже це, виходячи з показів Генадія, хтось із дорослих. Було б ідеально, якби хтось із хлопців зняв цей злочин «на пам’ять» на телефон – тоді було б набагато більше доказів. Але в будь-якому випадку, потрібно дістатись до підлітків і дізнатись у них все, що можливо, поки ті не зв'язались з батьками чи найнятими ними правозахисниками.

Помічник слідчої Михайло висловив припущення, що його наставниця просто хоче знайти управу на підлітків, які втратили «гальма», і тому всіляко намагається прив'язати їх до цієї справи. Однак у відповідь почув лише докір у тому, що, мовляв, лейтенант просто боїться зв'язуватися з дітьми впливових людей. І навіть якщо Кіра справді бажала розправитись з юними злодіями, все одно, версію про їхню причетність до масового вбивства слід розглянути разом з іншими.

Оскільки, на жаль, нікуди не подітись від того факту, що у підлітків впливові батьки, то довелось узгоджувати план їх затримання і допиту з керівництвом. Сергій Іванович погодився взяти момент з батьками на себе. Коли мова йде про таке суспільно небезпечне явище, як умисне вбивство, а тим паче масове, то будь-які "зв'язки" і "дипломатичні" відносини відходять на другий план. Які б знайомства не мав вбивця чи замовник вбивства, якщо шість людських тіл знайдені посеред парку на очах у всіх, то вже ніяк не вийде вести слідство аби-як. Тим паче, що про злочин вже до обіду дізнались в столиці й вимагають негайного звіту про проведене розслідування. Що ж, якщо так вимагаєте – отримуйте. І якщо все ж таки виявиться, що підлітки якимось чином до цього причетні, то їхнім батькам, які б посади вони не обіймали, буде досить несолодко.

-Тай що ви вигадали?

-Це тобі! Приміряй! – промовила Кіра, витягаючи з пакета якісь речі.

-Що це?

-Сьогодні ти у нас побудеш безхатьком.

Помічник здивовано розглядав старанно складене лахміття, а до деяких речей навіть принюхувався.

-Та вони чисті. Відносно. Тільки трішки зношені і старі.

-Де ви їх взяли? У мого діда була така, – зауважив Михайло, простягаючи стару болоньову куртку з іржавими гудзиками-застібками та відірваним шматком на спині.

-З гаража. Пізніше можеш викинути їх.

До плану Михайлової входило полювання на живця. Дізнавшись, що компанія підлітків щовечора вештається біля спортивного майданчика, що поруч із галявиною, вона вирішила привернути їхню увагу легкою здобиччю. Адже злочинці більш зговірливі, коли їх ловлять на гарячому.

-Зараз зайдуть оперативники, і ми детально обговоримо план дій.

-А якщо вони встигнуть мені нашкодити? Адже у них там пневматика.

-Звісно, якби тебе поранили, було б більше аргументів притягнути їх до відповідальності, однак я не хочу пояснювати Діні, що з тобою трапилось. Тому, так тому й бути, надягнемо на тебе «обладунки». Все одно під лахміттям їх не видно.

-А що у вас на дні пакета?

-Це для Миколи. Зараз спущуся і залишу інспектору охорони вказівки на той випадок, коли він прокинеться.

Щойно Кіра вийшла з кабінету, як за хвилину двері відчинилися, і на порозі з’явилось обличчя поліцейського з чергової частини, який повідомив, що до Михайла прийшли відвідувачі.

-Добрий вечір, товаришу лейтенанте.

-Гена? Що сталось? – здивувався Лісовий.

-Я тут це…

-Що?

-Ну, я черговому вашому внизу кажу, мовляв, чи можна залишити пакуночок для затриманого? Ну, Коляна, в сенсі, а він мені відповідає, мовляв, що немає у вас таких затриманих. А я тоді прізвище ваше назвав, і він мене сюди привів, – з-за спини Генадія виглянуло обличчя чергового поліцейського.

-Саме так, тому що твого Коляна ніхто не затримував, тому в списках затриманих його й немає, – Лісовий кивнув колезі, давши зрозуміти, що все гаразд і той може йти.

-Так він же тут у вас?

-Так. Він запрошений для дачі свідчень. Зараз капітан Михайлова пішла до нього.

-А він вже прокинувся?

-Наскільки мені відомо – ні. А що ти хотів?

-Ви коли Миколу забрали, я в церкву одразу пішов і розповів про це отцю Саві. Правда, він повідомив, що ваша колега вже була у нього і все розказала. Проте він Колю теж знає, і тому попросив віднести йому ось пиріжків з капустою. Адже він у вас весь день голодний, а як прокинеться, то щоб хочаб поїв. Можна їх у вас залишити, щоб ви передали?

-Ну, давай їх сюди.

Чоловік неохоче простягнув згорток зі вмістом.

-Та не бійся, ніхто їх не з'їсть. Я їх ось сюди до шухляди столу покладу, і як прокинеться – віддам.

-Дякую вам дуже.

-Будь ласка. Добре, Гено, йди. У нас зараз нарада буде, і треба вирушати ловити вбивць твоїх друзів.

-А ви вже знаєте, хто це зробив? – не стримуючи емоцій, запитав Генадій.

-Про це я вже розповідати не можу. Коли впіймаємо – ти перший про це дізнаєшся.

Радість з обличчя гостя плавно зникла. Мабуть, те, що вбивця досі гуляє на волі й може будь-якої миті прийти за ним, гнітить Гену.

Після того, як він пішов, до кабінету відразу зайшли оперативники карного розшуку. Лейтенант Георгієв одразу ж простягнув Лісовому руку для привітання.