Частина 1

Вівторок - це як п'ятниця 13-те, але повторюється щотижня. Була б її воля, то вона б неодмінно перенесла один з вихідних на цей день, щоб вимкнути телефон, розірвати всі контакти з зовнішнім світом і просто перечекати, доки настане середа. Проте в Шевченківському райвідділі поліції співробітникам не надається можливість планувати свій графік. Крім того, іноді про вихідні взагалі доводиться забувати.

Але капітана Кіру Михайлову це не надто турбувало. Їй не треба було поспішати після роботи додому до чоловіка та дітей, готувати швидкоруч поживну та смачну вечерю, перевіряти домашнє завдання і взагалі, знімаючи погони, перемикатись на режим люблячої дружини та турботливої матері. Єдиний хто чекав її вдома – це хвилястий папуга на прізвисько Персик – той самий чоловік, що готовий зустрічати її зі служби в будь-якому настрої, мовчки і терпляче вислуховуючи скарги і дорікання в бік керівництва, кримінальних справ і всього, що може її непокоїти. Висловлюючи ноту розуміння і співчуття, птах вислуховує історії Кіри до кінця, проте, варто їй припинити свій монолог, як пернате створіння одразу ж заливається тонким, але таким пронизливим щебетанням, чи то від голоду, чи то від нудьги, чи то від радості, що він не на її місці.

Саме від такого щебетання вона і прокинулась цього ранку. Існує версія, ніби птахи здатні передчувати пожежі, землетруси та інші природні катастрофи, проте, єдине, що вмів передчувати Персик – це телефонний дзвінок, що має незабаром пролунати. Своїм вокалом папуга заздалегідь попереджав господарку про наближення катастрофи у вигляді майора Молотова, який не має звички дзвонити просто так, або щоб дізнатися про стан здоров'я підлеглої. Попередження від улюбленця дозволяло Кірі встигнути перебрати в голові всі лайливі вирази і заспокоїтись, аби врівноважено відповісти на дзвінок. І знову птах, як завжди, виявився правий.

За точність його передбачень, дівчина багато разів обіцяла вчинити з ним так, як у давнину вчиняли з тими, хто приносив погані звістки. Принаймні, з крилатого Нострадамуса, на її думку, можна було б зварити смачний бульйон. Крім того, їй вже давно здається, що Персик за останній час став досить пухким «бройлером».

Заздалегідь знайшовши телефон, Кіра просто дивилась на нього, очікуючи, коли засвітиться екран і залунає неприємна мелодія, яка колись була її улюбленою піснею.

Тактовний Сергій Іванович одразу ж вибачився. Він зробив це, скоріше, механічно, "для протоколу", ніж щиро жалкуючи про те, що потурбував її. Відкинувши формальності, керівник все ж повідомив про скоєний цієї ночі, дуже неординарний та моторошний злочин, який потребує негайних заходів щодо його розслідування.

Підозра на масове вбивство безпосередньо в міському парку, де двірник зранку виявив шість тіл без ознак життя. Про насолоду від сніданку годі було й мріяти. Часу обмаль. Вже ранок і зараз через парк піде натовп людей, хто до роботи, хто на навчання, через те слід почати раніше, щоб раніше закінчити. Отже, швидкий перекус тим, що залишилося зі вчора, навіть без розігрівання – це максимум комфорту, який Кіра дозволила собі на початку дня. Більшого очікувати від вівторка було марно.

Зліплені між собою макарони монолітним пластом плеснулися на тарілку. І якщо їх ще якось можна було, попередньо розрізавши на шматки і посоливши, проковтнути, то холодна сарделка з сиром в і без того неприємний ранок ніяк не придатна до вживання. До біса поспіх! Ще батько вчив, що у речей є власний характер, і коли починаєш поспішати, то вони чинять супротив і з усіх сил намагаються опиратись: ключі кудись ховаються, чашка сама зповзає і падає зі столу, а трамвай їде дратівливо повільно.

            Це, скоріше, пояснюється тим, що на все свій час, і година не здатна минути за 30 хвилин, а за 5 хвилин, виставлених на таймері мікрохвильовки – тим паче. Трохи підігріти тарілку, на якій лежатиме холодний шматок вареного тіста – все ж краще, ніж нічого. Адже ніщо так не бадьорить, як ранковий опік. До дратівливого сигналу ще 4:40, тому можна подбати і про раціон улюбленця. Персик і без того їсть 3 рази на день, що позначається на його фігурі, проте залишити птаха голодним неприпустимо. Також треба налити в поїлку свіжої води. За кожною маніпуляцією в клітці хвилястий папуга спостерігає з неприхованою зацікавленністю, адже коли сидиш більшу частину часу під замком, то досить мало подій відбуваються в твоєму житті, тож, ранковий ритуал догляду за ним сприймався як цікавий і захопливий серіал.

Кіра з тих дівчат, які недовго збираються. Вона не обтяжувала себе такими клопотами, як щоденне нанесення макіяжу або неквапливий пошук речей, які сама до цього  розкидала бозна де. Отримавши виховання в сім'ї військовослужбовців, вона надавала пріоритет практичності, порядку і зібраності, тому, після миття посуду одразу ж вирушила до парку.

На місці дійсно було виявлено шість трупів різного віку, хаотично розташованих біля довгастої паркової лави, пофарбованої десятками шарів фарби. Пози покійників важко назвати природніми. На вже зблідлих обличчях заклякли спотворені гримаси, що є ознакою передсмертних страждань. Наймолодшому, здається, не було і 25 років, проте їх об'єднував явно низький соціальний статус: зношений та засмальцьований одяг, брудні руки, характерне взуття. Але кому потрібно було вбивати безхатьків? І головне, заради чого?

Про те, що їх вбили, свідчили, по-перше: масовість, а по-друге: явні мученицькі відчуття перед смертю. Вздовж натягнутої за периметром червоно-білої смугастої стрічки вже збирався стандартний для кожної подібної події натовп зацікавлених осіб: бабусі та жінки бальзаківського віку, що скупчувались невеличкими групами й час від часу, кидаючи косий погляд на місце злочину, активно обговорювали те, що сталося, найімовірніше, висуваючи ряд версій – від достатньо реалістичних до вкрай абсурдних. Молодь приховано, наче популярний персонаж Яна Флемінга, фотографувала все на смартфони. Було б дуже корисно, якби цей натовп виявляв свою здорову зацікавленість трохи раніше, скажімо, за 7-8 годин до цього. Приблизно саме тоді, згідно з попередньою оцінкою Моїсея Семеновича, і настала смерть першого з безпритульних – того, чиє худорляве тіло, вигнувшись мов стрілецький лук біля тополі.