Розділ сьомий. Таємниця кохання

Стівенсон приїхав в містечко лише через три місяці, дізнавшись про раптову смерть доктора Джонсона. Його також повідомили, що доктор залишив у місіс Андерсон лист для нього з позначкою «особисто в руки». Адреса на конверті був написана жіночою рукою (цією жінкою, безсумнівно, була місіс Андерсон), а всередині знаходився лист від самого доктора.

Подякувавши люб'язну господиню мебльованих кімнат, Стівенсон пішов у корчму і, замовивши хересу, обережно розкрив лист.

20 січня +18 ... року

Шановний містере Стівенсон, перебуваючи на порозі смерті, я посилаю вам цю гірку сповідь, тому що ви єдина людина, яка була в курсі всіх наших справ, і, якщо ваша душа ще не охолола, ви приймете мою розповідь і зрозумієте мої слова.

Зараз, на порозі смерті, мене мучить страх, що таємниця цієї справи так і піде зі мною в могилу. Дні мої вже полічені і мені нема чого таїти. Тварі земні не мають душі, вони живуть на землі дуже короткий строк, і дай бог, щоб це їх існування пройшло без страждань. А безсмертні люди летять прямо в безодню, назустріч грізним мукам. Один з них я!

Так, ви були праві, на моїй совісті страшне вбивство цього молодшого Лейна, і я клянусь вам, і скажу те, що не наважився сказати при останній зустрічі - це було ненавмисна, абсолютно випадкова загибель!

Діло було так. Як ви знаєте, вночі я пішов провідати свого брата. У планах моїх було передати йому деяку суму, допомогти виїхати далеко і назавжди.

І ось я на кладовищі в склепі. Я знайшов брата хворим - холод здолав його, він весь тремтів, як у лихоманці, з носа йшла кров. Він дуже зрадів мені. Я вирішив сходити до аптекаря, якого добре знав, попросити конче необхідні порошки, вважаючи, що до ранку братові стане зовсім лячно. Він благав не кидати його одного. Ми пішли разом.

Він чекав за стовбуром високого платана, поки я просив аптекаря, що вже було заснув, продати необхідні ліки. Коли ми поверталися, то раптово в парку натрапили на людину, яку спочатку прийняли за поліцейського спостерігача.

Брат миттєво надів на обличчя маску Сократа, щоб бути невпізнаним, а я встиг відступити в тінь і намацати в кишені рукоятку револьвера.

Чоловік в крислатому капелюсі, що стояв перед нами, здригнувшись, миттєво вихопив тонкий блискучий ніж, махнув ним в світлі ліхтаря! Моя рука вихопила револьвер, і палець тут же натиснув на спуск! Після звуку пострілу ми з братом кинулися тікати.

Ми навідались у тимчасове пристанище мого брата.  Віддавши йому необхідні ліки, я поспішив повернутися в кімнати місіс Андерсон.

Прокинувшись після довгого сну, я помітив плями крові на моєму одязі, але прийняв її за кров Генрі. Потім днем ​​я чув про шум навколо вбивства, але не відразу зрозумів, що винуватцем цієї страшної загибелі був я сам! Адже я навіть не був упевнений, що поцілив у людину з кинджалом, стріляючи, по суті, навмання!

Купивши нові ліки, я поніс братові. Він був в гарячці, поруч з ним був могильник Бен. Повернувся я пізно. Але вночі знову пішов до брата. Треба було умовити його залишити місто, можливо, за допомогою Бена, найняти кучера і візок.

Коли я прибув на місце, то Генрі не знайшов! В цю місячну ніч він довго бродив, надягнувши маску. Почував він себе набагато краще.  В руках у нього була пляшка бренді.

Потім він накинувся на мене зі звинуваченнями, повідомивши, що саме я винуватець загибелі нещасного Адама Лейна!

- Це рок, злий рок, який переслідує мене!

Далі треба зізнатися в ганебній поведінці. Між нами виникла сварка, під час якої я обізвав його невдячним мерзотником і погрожував йому. Розізлившись, Генрі схопив мій важкий ціпок і в нестямі декілька разів вдарив мене! Від страшного болю я впав, а брат мій побіг по алеї - я чув стукіт його черевиків!

Вас, дорогий мій друг, він, напевно, прийняв за переодягненого поліцейського і побоявся позбавляти життя. Так що вам більше пощастило, ніж мені - він просто зіштовхнув вас в вириту могильну яму!

Все інше ви знаєте! Ви, з цим Френком Бірном, знайшли мене, але я був в такому стані, що не міг тоді, в кімнаті, вам зізнатися. Зараз пишу все начистоту.

Під кінець скажу, що я радий тій обставині, що невинна людина не постраждала - за недостатністю доказів містер Бірн був звільнений з під варти.

Ось, мабуть, і вся моя сповідь. Останнє, що я знаю про брата, це те, що він зник під час облави, влаштованої поліцейськими на кладовищі. На березі річки знайшли лише маску Сократа. Чи не покінчив він з собою? О, господи, навіщо ти послав нашій сім'ї стільки випробувань? Напевно, моя смерть буде розплатою за гріхи... Нехай буде так!

Дорогий Стівенсоне, я прошу вас відвідати і по можливості якось втішити бідну Маргарет, адже через мене вона позбулася нареченого. Але вона ще зовсім молода і, я впевнений, знайде собі гідну партію.

Вам же бажаю всього самого найкращого.

Габріель Джонсон.

У ці дні зима вже панувала над містом, сніг білим саваном покрив гострі схили дахів і лапаті дерева. Крейдяні замети таємниче синіли під чорними гілками сивих дерев.