Мертва та надія

Серед бурних гроз

Серед бурних гроз,

людей без волі

сіяє ясний промінь

він не згасає навіть через воду

він світить,

щоразу дужче.


 

Не згасне,

не згасає.


 

Танцює,

безсилий, босий, голий,

але щось робить

Не гасне,

бо у нього 

є сяюча надія,

котра росте.

Котра не зупинилась ще ні разу.

Росте, 

й продовжує рости

крізь бурі й грози.

Коріння вже пускаючи,

не зупинившись ні на мить.

Бо хоче щоб його жага життєва

переростала до нових вітхв життєвих

щоб чули його було навіть

 у небутті,

вогні, й неволі

 

 

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше