Серед бурних гроз,
людей без волі
сіяє ясний промінь
він не згасає навіть через воду
він світить,
щоразу дужче.
Не згасне,
не згасає.
Танцює,
безсилий, босий, голий,
але щось робить
Не гасне,
бо у нього
є сяюча надія,
котра росте.
Котра не зупинилась ще ні разу.
Росте,
й продовжує рости
крізь бурі й грози.
Коріння вже пускаючи,
не зупинившись ні на мить.
Бо хоче щоб його жага життєва
переростала до нових вітхв життєвих
щоб чули його було навіть
у небутті,
вогні, й неволі
Відредаговано: 03.05.2026