Мертва та надія

Життя бурхливе і безкрає

Життя бурхливе і безкрає

і недосліджене як космос

та й недосяжне немов гори

та й згаснуть може —

у забуття.


 

Життя як сонце —

сіяє усю мить,

та згасне же колись


 

Зівʼже тебе коло всесвіту.

А він — проснеться

й скине погляд свій охолоднілий,

зачепить душу берегів

відкритих мною,

та й твоїм


 

І чхати він хотів

чи генієм всі кличуть твоє тіло,

чи дурним.


 

Відпустить твоє тіло.


 

Проте перед життям

він вибір дасть тобі  —

чи жить в комуні цій прогнившій,

чи в золота тих берегів.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше