Мертва та надія

До млості пробирає

До млості пробирає,
коли я бачу глухе місце,
часом посіріле,
з травою вище неба
і білою тканиною,
котра лежить посеред нього,
а на ній дивні червонілі ті сліди,
а коло цієї тканини
рядами,
доверху
й до кінця
лежали й лежать
ці домовини,
й на кожній напис.
Чим більше я літаю між ними,
тим більше серце
й розум
не здатні повірити у це «диво»,
де замість райдуги тих кольорів
кожна лінія червона,
їх близько тисячі,
й заглядають вони поміж неба
і хочуть бачити
хоча би мить

Bohdan Levchuk

Подобається

#711 в Різне
#79 в Поезія

У тексті є: вірші, екзистенціалізм, поема

Відредаговано: 03.05.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись