Ce monde,
уже пливе у прірву,
наповнену
пилом, брудом
й хижими очима,
котрі пожирають твою душу,
котрі руйнують твої плани
і нищать шанс на те,
щоб
ce monde
жив,
й цвів,
так само, як дерева,
тільки на місці запаху —
твоє майбутнє,
на рівні моря,
котре щомиті
все більше й більше просідає,
як мерзлота, котра
віками буде розмерзатись
й боротись
за право буть
коло
чорноземлих земель,
в яких усі плоди цвітуть
й радіють,
але цей чорнозем — це тії люди,
котрі все більше хочуть буть
поміж тих мрій та планів
Відредаговано: 03.05.2026