Мертва особистість

«Амур»

А знаєш, люблю себе, коли п’яна —

тоді я жива і природньо рум’яна.

А знаєш, люблю себе на світанку —

бо ти цілу ніч був поруч до останку.

 

А знаєш, люблю свої очі дівочі —

як можна не любити щирі ці очі?

А знаєш, тебе я також кохаю —

та влади над цим, на жаль, не тримаю.

 

Ні доказів, ні правильних значень —

неначе в мішень — і жодних означень.

Просто в серденько стріляє амур —

і зник десь мій смуток, і стерся весь жур.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше