Руйнуєте наші будинки,
палите вщент наші міста,
прокладаєте “мирні” сходинки –
та совість у вас не та.
Мати ридає над тілом сина…
Хіба життя такого нас учило?
Вчило — чути плач матерів,
тих самих, кого ти “освободіл”.
Гріє душу вам ваша “свобода”,
але якою ціною для нашого народу?
Сотні, тисячі зламаних сердець…
А дехто вже й без серця — бо мрець.
Ваша “свобода” душить і вбиває,
ви — кривава пляма, що не змиває.
Загубили совість, втратили лице
—
душу продасте за срібне й золоте
А нам… нам вже болить це “воювати”,
болить мовчати, болить ховатись, болить ридати,
болить кожна мати, кожна сімʼя,
яка щодня ховає диття…
Відредаговано: 02.07.2026