Я милуюсь її дивною агресією,
що часом проростає в репресію.
Я милуюсь зміною її настрою —
цією достобіса дивною мімічною грою.
Вона — неначе гітара:
нею теж пишуть музичні мемуари.
Вона — мов блискавка й гроза,
вона — як березнева весна.
То тепла, то різко зла,
а то — як тиха ранкова імла.
Та все ж вона — не вона,
якщо, врешті-решт, не моя.
Відредаговано: 02.07.2026