Розділ 1

Слов'яна знову сиділа на даху старого покинутого будинку. В черговий раз вона втекла з дому. Так, так, Слов'яна була однією з тих, хто йшли проти всіх правил. Дівчина з гарячою кров'ю.

— Ну-ну, самотня, неповнолітня, на даху покинутого будинку, — різкий іронічний голос налякав дівчину, адже раніше вона тут нікого не бачила.
— Та ще й вночі. Б'юся об заклад — втікачка з дому.

Дівчина стріпнула з себе заціпеніння й озирнулася, готова до захисту. У незнайомця була підтягнута, спортивна статура, темні карі очі та вз'їрошене каштанове волосся. Перше, що кинулася їй в очі — татуювання розлючених вовків на скроні, що простягалося до шиї. Незнайомець був одягнений у звичайну темну футболку та спортивки. Раніше Слов'яна його не бачила у Верховині.

— Йди куди йшов, — відказала дівчина різко. — Не дратуй.
— А то що? Скинеш? — розсміявся хлопець.
— У разі потреби, — вона знизила плечима.

— Овва! Чого ти дивишся на мене так, наче я когось вбив? — незнайомець посміхнувся і знову вз'їрошив волосся. — Чи хочеш сама вбити мене?
— Я так на всіх дивлюся, звичка.
— М-м-м, багато ворогів?
— Ворожнеча міцніша за дружбу. Ворог може навчити краще, ніж друг.
— Цікава думка, — серйозно мовив він. — То що тобі треба?
— А що до — нормально познайомитися?
— А що до — залишити мене в спокої, га?
— Ну і чого так однозначно?
— Слухай, чого ти до мене причепився?

— Добре, почну зі справи. В мене лист для Слов'яни Кривавої, — він дістав з кишені конверт. Дівчина зацікавлено прищурилася.
— Ну то віддавай, чого тягнути кота за органи?
— За хвоста, — машинально виправив він.
— Та яка різниця! Не в цьому суть.
— Так, а звідки ж я знаю, що ти і є Кривава?
— Біс тебе побрав! — розлютилася дівчина. — Я Кривава Слов'яна Ігорівна.
— Ну то доведи це, Слов'яно Ігорівно, — посміхнувся незнайомець.
— Чого ти хочеш? Я паспорта з собою не маю.

Хлопець розреготався.
— Та жартую я! Хах, ти себе бачила, — він гмикнув. — Я з самого початку знав, хто ти.

Дівчина підозріло покосилася на лист у його руці.
— Хто ти до біса такий?
— Не важливо, хто я. Важливо, чи знаєш ти, хто ти така.
— Ну, звичайно, — Слов'яна фиркнула.
— Ми знаємо, хто ми є, але не знаємо, ким ми можемо бути.

Дівчина завела очі догори.
— То ти збираєшся віддати мені листа?
— Так, я збираюся віддати тобі листа. Він містить важливі слова, які можуть змінити твоє життя. Але пам'ятай, що відкривши його, ти можеш відкрити двері до чогось потаємного.

Дівчина нахмурилася, але конверт прийняла. Як тільки лист потрапив до її рук, хлопець розчинився в повітрі, просто зник. Слов'яна так і застигла з розкритим ротом. Що це таке було? Хіба таке можливо? Хіба можливо ось так просто розчинитися в повітрі? Дівчина ледь втрималася, щоб не перехреститися.

Слов'яна тримала конверт у руках, відчуваючи, як серце б'ється швидше. Лист містив у собі таємничі слова, і вона не могла стримати свою цікавість. Зітхнувши, вона розрізала конверт і вийняла папір. Літери на ньому були витонченими, наче вишуканий шрифт старовинної книги.

— Пані Слов'яні Кривавій, — прочитала вона вголос. — Повідомляємо вас про спадщину, що перейшла до вас від вашої сестри-близнючки.
Слов'яна поморщилася. У неї не було сестри, так про що вони кажуть?
— Минулої ночі голова темних чародіїв Елізабет Майклсон була вбита. Прошу вас з'явиться на засідання членів Авангарду. Івано- Франківськ вулиця Заклинателів будинок 12.3 усією повагою пані купала Дунайська!--і підпис з печаткою в кінці.

Що це за чортівня ? Чародії? Може це якась фірма? А вулиця Заклинателів?хіба така є в івано-франківську. І про сестру вона нічого не чула, але це не виключення. Слов'яна була сиротою, її взяли н опіку коли вона була маленькою. можливо в неї і справді була сестра. Але чого це вона вирішила віддати їй спадок ?Чому не давала знати про своє існування?

В Івано-франківськ вона обов'язково поїде все ж таки цікаво, що за сестра?Який спадок?! до речі хтось взагалі знає що за Авангард?Р-р-р .як усе бісить!А оцей бісик який тільки що розчинився в повітрі?Ні ну це нонсенс ! В відьом, перевертнів та вампірів вона не вірила, але все ж таки щось тут нечисто. Він точно не звичайна людина. В уяві спливло обличчя незнайомця.В карих очах палали бісики а вуста були розтягнуті в ненормальній, дикій посмішці. Так як він не представився буду звати його бісиком. Ні він точно не людина,може прибулець? Дівчина розреготалась власни думкам і раптом продекламувала на розспів:

Ти знаєш, що ти - людина.

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя - єдина,

Мука твоя- єдина,

Очі твої - одні.

Бо ти на землі - людина,

І хочиш того  чи ні  усмішка твоя єдина 

Мука твоя єдина ,очі твої одні

Слов’яна ще трохи посиділа , а  потім попрямувала додому.