***

Вхід до “Авангарду”охороняли двоє хлопців в чорній уніформі.Вони похмуро зиркнули на Слов’яну.

— Просимо вас назватися - подав голос один із хлопців.

Дівчина видихнула.

—Слов’яна Кривава я до пані Купали Дунайської.

Хлопець не зводив з дівчини здивованих очей,але дістав з кишені телефон і швидко когось набрав.

—Пані Купало.У мене тут дівчина Слов’яна Кривава,стверджує що ви на неї чекаєте…

Так добре.

—Проходьте Кривава.

Слов’яна увійшла до зали,  скоріш це  була зала для зборів ,що дуже нагадувала суддівську .На вході її зустріла дівчина років двадцяти на вигляд.Довге , кучеряве волосся каштанового кольору,зелені очі та   привітна посмішка дівчини трохи розслабила Слов'яну.

—Привітики,я Купала.До речі ти так схожа на Ел,я ніби з примарою розмовляю-хмикнула дівчина.

—-Молодець що не побоялася прийти.

—-Так я ж заінтригована,я б собі цього не пробачила .

—-Добре тоді ходи за мною.

Вони пройшли через величезну залу для зборів що дуже нагадувала судівську.Потім піднялись до третього поверху й опинились в кімнаті для відпочинку.Доволі затишне містечко.два шкіряних диванчики,столик та кавова машина.

Купала розмістилась на диванчику й запропонувала Слов’яні приєднатися.

—-Отже-почала кучерява дівчина-твоя сестра передала тобі спадок.Але що стоїть за цим спадком тобі звісно ж не відомо.Ну то ось,Перш ніж отримати спадок ,тобі потрібно де що підписати й дізнатися деяку новеньку, я б сказала гм…дивакувату для тебе інформацію.Ну і звісно пройти ритуал,посвяту в чародії.

—До речі-продовжила Купала-як ти дізналася що вулиця заклинателів  це  у людей Чорновола?Чому саме вона?

—Подруга розповіла-зізналася Слов’яна.

—Дай вгадаю.Ліна Заньковецька.

—Так.

—Добре,взагалі скажу тобі відверто,ти влипла  причому дуже сильно.Я так розумію Заньковецька розповіла про нашу паралель?

—Де що.

—Ну то ось, твоя сестра про яку ти нічогесенько не знала була поважною чародійницею  в нашому товаристві.А конкретно,Елізабет була головою тіньових.Тому сила в неї була відповідна посаді.Ну чародійний браслет дуже цінний,зроблений на жертовній крові.Тому тобі доведеться пройти навчання.То чи згодна ти прийняти чародійну спадщину?

Слов’яна кивнула.Про те що буде з нею якщо вона відмовить Ліна їй розповіла.Якщо дар не приймають то силу що автоматично перейшла по  крові   забирають після того як душа покине тіло.Тобто після смерті.

—Ну от і добре,тоді я до тебе приставлю когось з темних.

—В сенці?

—Тобі потрібен наставник,той хто допоможе,навчить,розповість про всі нюанси чародійства

—Це щось типу научилки?

—Можливо-Купала знизила плечима- зачекай хвильку.

Дівчина підійшла до сейфу  та через декілька хвилин повернулась зі скринькою в руках.

Після чого Дунайська наказала повертатися Слов’яні додому.

Скринька виявилася прямокутною, з темного дерева, з кутими куточками і різьбленою, химерно інкрустованої сріблом кришкою. Візерунок на кришці зображував тонкі переплетення павутиння з павуками, що повзали по ній. У найбільшого павука спинку замінював величезний і опуклий каламутно-жовтий камінь – на вигляд справжній опал. Всередині каменя світилася яскрава сонячна іскра, яка мимоволі приковувала погляд. Недовго думаючи, Слов’яна натиснула на камінь і кришка з легким клацанням відчинилася.

Усередині скрині, оббитої чорним оксамитом, сусідили моток чорних вовняних ниток, полотняний мішечок, перехоплений простою гумкою, і кришталевий флакон з темною рідиною.

– А сестра – жартівниця, – розчаровано протягнула Слов’яна, насамперед витягуючи мішечок. Зняла тонку гумку і витягла щось дивовижне - браслет, викутий з срібла, що потемніло від часу.

—Ну наче це і є він.Легендарний браслет чародійської сили що передавали з покоління в покоління.

Слов’яна  похитала головою і вдягла браслет на ліве зап'ястя.

Прикраса виглядала чудово: обвиваючись навколо її руки, граціозна змія  поблискувала очима-смарагдами.

Але саме ця ,здавалось би звичайна прикраса змінить життя дівчині.