Як ти міг...

-Знаєш,Марлено, цього разу я тебе послухаю і довірюся твоєму смаку.

-Повір , Люба, ти не пошкодуєш! - відповіла подруга.

Марлена поглянула на стіну з годинником і, відчуваючи тривогу , але й захоплення , вскрикнула : 

-Одягай пальто , я викликаю таксі, тобі вже час!

Вона обняла подругу, вручила їй маленьку чорну сумочку і посадила в таксі. У дорозі Лая попередила водія , щоб той висадив її за рогом кафе, адже до ресторану пішки було всього 5 хвилин. Вона хотіла трохи прогулятися і заспокоїтися перед зустріччю. 

Ось вже за кілька хвилин Лая зустрінеться з людиною , яку не бачила жодного разу.

Передісторія:

Одного самотнього вечора Лая вирішила зареєструватися на сайті знайомств з іноземцями. Її хлопець Артур поїхав в інше місто по роботі, а Лая відчула нудьгу . Вона згадала , як Марлена розповідала про сайт , на якому знайшла друга, і Лая вирішила спробувати - може , познайомиться з кимось цікавим. 

Того ж вечора їй прийшло повідомлення від користувача під ніком Zeidan/;). Він запитав : " Як життя?" 

Суть сайту була в тому, що там не було фото користувачів, лише ніки , кілька фактів про себе, робота , хоббі та захоплення. Лая побачила повідомлення, але не відповіла - було вже пізно , і вона була втомлена , тому просто закрила вкладку ноутбука і вирушила спати.

І ось одного вечора, після важкого робочого дня, Лая отримала смс від Артура з текстом: " Є серйозна розмова, завтра о 19:00 в нашому кафе". Вона була в шоці, дзвонила йому, але він не відповідав. Лая не могла зрозуміти, що сталося.

Наступного дня , у кафе, вона чекала Артура , роздумуючи про те , що може трапитися. Він прийшов , сів за столик і одразу замовив подвійне американо без цукру.

-Артуре , що сталося? Як ти мені це поясниш? Чому ти не відповідав на мої дзвінки? Що в біса коїться?!

Артур спокійно відповів:

-Люба давай без скандалів. Я не брав слухавку, бо вирішив, що краще все обговорити при зустрічі. Не буду тягнути. Тієї ночі, коли ми з друзями ходили до бару, я познайомився з дівчиною, офіціанткою, яка принесла наше замовлення. Її звати Кларк. Вона була такою люб'язною , а коли вона проходила повз барну стійку , один з п'янюгів спробував її доторкнутися. На її прохання залишити її в спокої він нічого не зробив . Це мене не залишило байдужим , я не міг просто спостерігати за цим, тому втрутився і почалася бійка. Нас вигнали, але її відпустили додому. Вона наздогнала нас, щоб подякувати. Після того, що сталося, я не міг відпустити її додому саму. Ми всі вже розходилися, але я провів її додому, і вона запросила мене на чашечку чаю. Було пізно - біля 4 ранку, я збирався йти, але вона настояла на своєму.

Ми випили чаю . Вона трохи розповіла про себе: студентка , яка живе з бабусею, бо мати покинула їх, коли вони з братами і сестрою були ще дітьми. Батька вона не знала. Її робота допомагає частково оплачувати житло й навчання, а ще - підтримувати всю родину. Весь цей тягар лежить на її тендітних плечах. Розумієш ? 

-Др чого ти хилиш ? 

Зранку, подякувавши за чай, я пішов додому. Але через кілька днів випадково зустрів її в торговому центрі на підробітці. Відтоді наше спілкування почалося. Ми бачилися , коли я по роботі заїжджав у магазин. Згодом у нас звільнилася вакансія в офісі , і я запропонував їй місце. Вона погодилася.

Ми стали бачитися частіше, пили каву на перервах, працювали над спільними завданнями. Одного вечора , коли я підвозив її додому, ми випадково поцілувалися. У ту мить я зрозумів, що більше не можу це приховувати.

Я намагався пригнічувати свої почуття, переконувати себе, що це не правильно. Але кожен кожен твій погляд , сповнений любові, що ранкові проводи на роботу і наші вечори вдома - усе це змушувало мене відчувати себе жахливим зрадником. Я вирішив викрити правду, щоб більше не обманювати ні тебе, ні себе.

Лая сиділа мовчки, намагаючись осмислити почуте. Тиша тягнулася, поки офіціантка , усміхнувшись, не поставила на стіл чашку кави.

-Ти хочеш сказати, що півроку вів подвійне життя ? Приходив додому, вечеряв зі мною, в потім цілував її?

Її голос дрижав , а в очах блищали сльози 

-Люба, зрозумій, я їй потрібен. В її житті стільки проблем, я не міг залишити її напризволяще.

-Не називай мене так. Ти виставив себе героєм, рятівником, а мене - дурепою.

Сльози вже текли потоком . Лая опустила голову й тихо схлипувала.

-Як час не знав, що так станеться. Я не хотів нікого ранити. Повір, і мені було нелегко 

-Кому стало легше від твоєї правди?

-Як думаю усім.-Забрийся . - Її голос обірвався. - Я сказала , щоб духу твого тут більше не було.

-Це зараз говорять емоції. Ти зрозумієш мене , коли заспокоїшся. Я заберу печі на вихідних 

Він швидко встав, накинув куртку й поквапився вийти.

Лая сиділа, ковтаючи сльози . Офіціантка підійшла:

-Чи можу якось допомогти ?

-Ні, дякую, просто рахунок.

-Будь ласка 

-Ну й козел , навіть за каву не заплатив....

Поклавши гроші на стіл, Лая витерла сльози , взяла сумку й вийшла. Майже одразу набрала подругу 

-Марлено, можемо сьогодні зустрітися в нашому барі?

-Сонце , я працюю до пізна . Щось термінове?

-Артуре кинув мене ....

Кілька секунд мовчання, а потім :

-Буду о 21:20.

-До зустрічі.

Лая скинула слухавку й попрямувала додому, засмучення й розбита , щоб зібратися на зустріч.