Мережа та життя

Аліса завжди хотіла мати того, хто її вислухає, хто почує її думки, переживання, погляди та враження. Ще з університету в неї ніколи не вдавалося знаходити спільну мову з іншими. Одногрупники вважали її нудною, не впевненою, дещо сором’язливою. Стосунки із хлопцями теж були нікудишніми, хоч у неї і була гарна зовнішність, проте нічого більше. 
В наш час кожна людина виглядає гарно, звичайною красою вже нікого не здивувати, а з розвитком медицини такі проблеми як зайва вага, або висипи – нічого не означають, їх можна легко позбутися завдяки спеціальним пігулкам. Та що там говорити, дехто, хто має гроші, може навіть змінити свій зріст та форму будь чого на тілі. 
Зараз Аліса стояла у величезному заторі. Що хвилини хтось сигналив та гудів.
—Дідько, —промовила Аліса. — Вже як 15 років у кожного є свій повітряний автомобіль, а повітряні дороги так ніхто і не оптимізував.
Вона зі всієї сили натиснула на кермо, пролунав сигнал. В туж мить ще десять автомобілів дали свою «сигнальну» відповідь.

— Привіт Кетрін, — дівчина викликала голосовий помічник, що був встановлений у неї в машині.
— Добрий день, Кетрін слухає вас. Вам чимось допомогти? — відповів голосовий помічник.
— Так, допоможи. Скажи,будь ласка, ми ще довго будемо в заторі?
— За даними, що я знайшла в мережі, ми будемо їхати в заторі приблизно 25-30 хвилин. 
— Дякую, тоді, Кетрін, зайди в інстаграмта відкрий декілька історій. — Аліса в той час подивилася на годинник, та зрозуміла, що точно запізниться сьогодні на роботу, але ж що ж вдієш, наступного разу, зауважила дівчина, потрібно їхати метром.
Кетрін ввімкнула маленький монітор, що повільно підіймався вгору. Вона зайшла в інстаграм, потім відкрила першу історію.
Молода, майже як лялька дівчина відпочивала в якомусь курортному містечку на побережжі моря. Вона була у величезній компанії людей, пила коктейлі та хизувалася своїм новим купальником.
— Як банально, Софі, завжди одне й те саме, — подумала Аліса. — Вечірки, алкоголь, сексуальні купальники,  тощо… Мене ця дівчина ніколи не здивує.
Софі – колишня одногрупниця дівчини. Вони разом навчалися в університеті мистецтв, і ніби були подругами. Але їх відносини складно було назвати «дружбою», адже Софі що й робила – так це розповідала по декілька разів одні і ті самі історії про вечірки, хлопців та секс. Згодом вона покинула університет, забравши із собою одного викладача, якого застукали разом із нею у нього ж в кабінеті.
— Але як не як вона ніби щаслива, —подумала Аліса.
Наступна історія була високого, чорноволосого чоловіка. Це були вирізки з його конференції про «Сучасні проблеми архітектури», він рекламував свою книгу та давав корисні поради щодо планування житла. Його звали Андрій, і він колишній Аліси. У них колись були стосунки, хоч і тривали зовсім не довго. Він її покинув, сказавши, що більше нічого до неї не відчуває. 
Побачивши це, дівчина мов закам’яніла. Вона досі перекручує в голові ті недосвідчені події своєї юності, коли відкрила всю себе, а її ось так зрадили. Звичайно вона розуміє, що ніякої зради не було, і насправді, він зробив все правильно, кинувши її. Він зараз там, дає інтерв’ю якомусь іноземному каналу, поки вона, зовсім слабка та не цікава дівчина стоїть в заторі, прямуючи на нудну роботу. 
Далі були ще пару історій, де знайомі репостили дурнуваті новини та меми. Хтось показував свої досягнення, свій ідеально продуктивний день, а одна жіночка кожного разу показувала, як готує кондитерські вироби: тортики, тістечка, печево, тощо. Вона виглядала щасливою. Настрою дивитися далі вже геть не було. Аліса вимкнула екран.
— Приводжу вас до відома, що затор продовжився ще й по інших вулицях, через перекриття дороги в наслідок аварії. Час затримки ще плюс 15-20 хв, — повідомила Кетрін.
Аліса на це не зважала. З іншого боку, для неї це ідеальний момент побути на самоті, обдумати своє життя, обдумати себе.
Несподівано їй прийшло повідомлення.
— Дивно, — подумала дівчина. —В такий час мені мало хто пише, якщо щось потрібно, то телефонують. Можливо це хтось з роботи чи з родини?

Вона відкрила месенджер, і побачила, що поряд із невеличкою кількістю відомих їй контактів, був один не відомий. Номер звичайно ж був замаскований, а фото профілю не було. Але все ж таки дівчина наважилася відкрити повідомлення. 
Фото.
Там була фотографія, досить стара, ще зі старшої школи, коли всі фотографувалися на шкільний альбом. На ній був зображений весь клас, який був розташований в ряд, разом із вчителем по середині. Тоді проводили фотосесії в різних стилях, але це фото залишили традиційним: В рідному класі, на фоні шкільної «розумної» дошки.
— Ну і нащо це мені надіслали? — це її трохи здивувало, але нічого більшого.
Аліса подивилася на фото ще раз, пристрасно шукаючи там себе. Але ось що дивно: її там не було. Ні, вона там була, з правого нижнього боку, але її обличчя було розмите та не чітке.

— Ну і нащо це мені надіслали? Хтось все-таки вирішив познущатися з мене? Але зі школи в мене зовсім не залишилося знайомих, да й навряд мене хтось запам’ятав. Хто це надіслав? Навіщо розмазав моє обличчя? І нащо це надсилати мені?
«Дзвінок»
Телефонує невідомий номер. Дівчина на мить завагалася, але прийняла дзвінок.
—Алоо? — невпевнено промовила дівчина. Але ніхто їй не відповідав. 
—Алоо!? Присягаюся, якщо це жарт, тоді вам будуть непереливки. Я відразу звернуся до полі…
Аліса почула дивні звуки, страшенно дивні звуки. Хтось сперечався, це були дві жінки. Одна молодша, а інша старша, років 35-40.
—Мамоо, — закричав голос в телефоні. — Ти все зібсувала, ненавиджу, ненавиджу тебе!
Дівчина в телефоні страшенно плакала, а інша жінка, скоріше за все її мати так само страшено кричала на неї.
— Замовкни! Ти взагалі нічого не розумієш, я все роблю для тебе, а ти так мене підводиш. Я відмовилася від усього, від свого особистого життя, щоб виховати тебе, щоб накормити тебе, а ти навіть не можеш дотримуватися звичайної, спокійної поведінки в школі.
Жінка замовкла, щоб перевести подих, а потім продовжила: