Глава 54: "Між двох світів"

Наступний день приніс нові випробування для Олени та Ігоря. Сонце піднялося над горизонтом, але не розсвітило їхніх сердець. Природа навколо них, хоч і виглядала неймовірно, насправді була лише відображенням того, що вони могли побачити в своїх найсміливіших снах. І хоча цей новий світ здавався спокійним і загадковим, відчуття небезпеки все ще висіло в повітрі.

Олена йшла поруч з Ігорем, їхні руки переплітались, а серце Олени билося частіше, ніж зазвичай. Вона намагалася заспокоїти себе, але в її голові не переставали крутитися питання: чому їх вибрали? Що вони повинні зробити для того, щоб цей світ не зник? І що за цінність стояла за вибором, який вони зробили?

— "Ми зробили правильний вибір, Ігорю?" — тихо запитала Олена, коли вони зупинилися, щоб перевірити карту, що їм дали союзники.

Ігор злегка посміхнувся, але його очі були серйозні. Він розумів, що їхній шлях не буде легким. І хоча він був упевнений у своїх почуттях до Олени і в їхній силі разом, таємниці цього світу все ще залишалися невідомими.

— "Ми не можемо знати, що буде далі, Олено," — він тихо взяв її за руку. — "Але я вірю в нас. Вірю в тебе. Це те, що я знаю напевно."

Їхній погляд зустрівся, і, здається, саме в цей момент Олена відчула, що, незважаючи на все, що відбувається, у неї є хтось, хто завжди буде поруч. Цей зв'язок був їхньою силою. І навіть якщо вони стикаються з найтемнішими моментами, їм потрібно було рухатися вперед разом.

Раптом перед ними з'явилася ще одна постать — чоловік у чорному одязі, обличчя якого було сховане під каптуром. Від нього віяв холод, наче він сам був частиною цієї тіні, що заповнювала простір.

— "Не бійтеся. Я не ваш ворог," — сказав він тихим, але виразним голосом. Його слова звучали так, ніби вони були ретельно вивіреними.

Олена з настороженістю подивилася на нього, але Ігор швидко поставив руку на її плече, даючи зрозуміти, що вони разом зустрінуть будь-яку небезпеку.

— "Хто ви?" — запитав Ігор, не відриваючи погляду від незнайомця.

Чоловік зробив крок уперед, підняв голову, і його обличчя стало видним. Це був молодий чоловік з дуже серйозним, навіть трагічним виразом обличчя. Його очі були темними, а в них ховалася історія, про яку вони не могли навіть уявити.

— "Мене звати Ліам. Я — один з тих, хто багато років шукає відповіді на запитання, які ви намагаєтеся розв'язати."

Олена з подивом подивилася на нього.

— "Що ви маєте на увазі?"

Ліам оглянув їх, ніби оцінюючи, чи готові вони почути правду.

— "Ви думаєте, що просто допоможете цьому світу, правда?" — він посміхнувся, але його посмішка була сумною. — "Ви навіть не уявляєте, що це місце насправді є пасткою. І все, що ви знаєте, — це лише верхівка айсберга."

Ігор згорбився, його рука все ще тримала Олену.

— "Що ви хочете сказати?"

Ліам зробив паузу, а потім глибоко подихав, ніби шукаючи слова.

— "Цей світ — не просто місце. Це пастка для душ, що потрапили сюди, щоб зрозуміти істинний вибір між двома реальностями: тією, де вони залишаються в тіні, і тією, де стають вільними. І ви, — він поглянув на Олену, — стали частиною цієї гри, навіть не знаючи її правил."

Олена відчула, як її серце затамувалося. Вона подивилася на Ігоря, і вони обмінялися поглядами. Що це значить? Як можна вибирати між двома реальностями? Яка з них була справжньою?

Ліам підняв руку, вказуючи на великий будинок вдалині, з темними вікнами, що виглядали, як очі, які спостерігали за ними.

— "Там — ключ до розгадки. Але будьте обережні. Що ви знайдете всередині, може змінити вас назавжди."

Ігор поглянув на Олену.

— "І що нам робити?"

Ліам повільно кивнув.

— "Підійдіть до дверей, і ви знайдете те, що шукаєте. Але пам'ятайте: від цього вибору залежить не тільки ваш шлях, але й доля цього світу."

Вони стояли перед ним, і кожен з них знав: зараз їхній вибір визначить, чи зможуть вони розкрити таємницю цього світу, чи залишаться в ньому назавжди.

У наступній главі: Олена і Ігор роблять крок у невідомість. Двері, до яких вони наближаються, ховають в собі ще більші таємниці і небезпеки, ніж вони могли уявити.