3. Віддалення

Луна гіпнозувала екран смартфону, в надії отримати повідомлення чи якийсь сигнал від подруги. В неї видався важкий день, і так хотілося поділитися з кимось своїми переживаннями, однак Дана не подавала знаків життя. 

- В неї просто немає інтернету, як тільки Дана під'єднається, то обов'язково захоче дізнатися, чи все в порядку, - заспокоювала себе дівчина. 

Втрачаючи надію, Луна телефонувала подрузі, писала їй, а у відповідь чула тільки гудки та не прочитані есемески. Через декілька годин вона здалася в полон свого болю, і ревіла в подушку від безсилля, адже байдужість ближчої їй людини глибоко ранила. На наступний ранок Луна переглядала стрічку у мережі, і побачила фото і відео де Дана розважається на вечірці зі своєю компанією. Саме в ту важку годину, коли Луна потребувала зв'язку з подругою, та розради. Для Дани пріоритети змінилися - вона вибрала друзів, з якими може тусуватися на вечірках та викладати фото веселощів на свою сторінку. Луна не була рядом з подругою, не могла фотографуватися з нею, тільки зідзвонювалися по відео. Чого вартувала їхня обіцянка? Тільки розпачу ту душевного болю. 

Останніми місяцями прірва в їхній дружбі все збільшувалася, і Луна не могла чимось зарадити. Все-таки, дистанція їх перемагала, і вони не могли дружити так, як раніше. Час просто проходив своїм темпом, і вони віддалялися одна від одної в онлайн спілкуванні. 

Одна проти всього світу, Луну накривала байдужість та апатія. Однокласники не приймали її у свої ряди, і подружитися з кимось здавалося неможливою задачею. Простіше заводити спілкування з незнайомими людьми у мережі. 

Незважаючи на труднощі, найкраща подруга одного дня переїхала до міста Луни, і вона була вельми рада їхньому об'єднанню! Однак Дана переживала складний період свого життя, і не звертала уваги на спроби подруги покращити їй настрій. З часом, вона змирилася зі втратою всіх своїх колишніх друзів, та згадала про Луну, яка її ніколи не покидала. 

- Наша дитяча обіцянка здавалася такою невимушеною в минулому, - поділилася Дана під час прогулянки в парку. 

- Тому що ми завжди будемо подругами, всупереч усім перешкодам, - запевнила її Луна, і подруги обійнялися, в знак примирення. 

- Вибач мені, за те що я віддалилася від тебе. Ти справді мені дорога, і відтепер ми будемо щоденно спілкуватися!

Все налагоджувалося, і Луна була найщасливішою в таку мить, коли поруч подруга, яка завжди тебе зрозуміє і додасть сил витримати тиск оточення. 

Одного ранку Луна одиноко йшла до школи без супутниці Дани, і на вході її зустріли зневажливі обличчя однокласниць, та їхня група підтримки. Луна одразу запідозрила щось незвичне, і відчула себе безпомічною, бо нікому було її захистити. В реальності, всі перешіптувалися, дивилися в екрани смартфони та вказуючи пальцем на Луну, сміялися так, неначе б побачили клоуна. Куди б дівчина не пішла, стикалася з відкритими насмішками, і їй було до сліз прикро чути глузування, які переросли в нестерпний рій. 

- Тепер вся школа в курсі нещасного життя нашої бідолашки Луни, - з театральним жалісним тоном заявила Інна, штовхнувши дівчину у стіну. - Всі твої жалюгідні таємниці розкрито, як тобі таке, а? 

- Я вам нічого поганого не зробила! Що ти маєш на увазі? - мовила бліда Луна. 

Вона відповзла у куток, в той час, як Інна з дівчатами оточили її з усіх боків, відрізаючи шлях для втечі. 

- Дурненька, давай я тобі поясню: ти стала знаменитістю буквально вчора через масову публікацію твого твору: "Щоденник Луни"! Ось, хіба не впізнаєш рядки написані тобою? 

Інна гордо виставила смартфон у полі зору бідної дівчини, яка не могла повірити своїм очам: це дійсно були уривки її Щоденника! Луна кожний день записувала події свого життя в Щоденнику, в одному онлайн-редакторі. Доступ мала тільки вона, і більше нікому не довіряла свої таємні думки та переживання. 

- Як ти дістала мої записи? - не своїм голосом запитала Луна, з буревієм в очах. - Це моя власність!!! Ти поплатишся за це! 

- Невже ти можеш хоч щось сказати у свій захист, в тебе є голос? - засміялася Інна, насолоджуючись осоромленням Луни. - Цікаво, як ти мені відплатиш? Щоправда, твоя дорога подружка не зможе тобі нічим зарадити… Саме з її допомогою твої записи розповсюдилися мережею мов вірус… 

- Не смій звинувачувати Дану! Вона моя найкраща подруга, і ніколи не опуститься так підло! - не тямила себе від злості Луна, зі скляними очима.

- Ти так в це віриш? Ото наївна! Хто ж знав що сіра мишка Луна по вуха закохана в Олексійка? Таємниця, яку утаїла від найкращої подруги? І все це можна дізнатися з твого Щоденника, до якого має доступ абсолютно весь світ завдяки Інтернету! Який сором! Щодо твоєї подруги Дани, вона так прагнула потрапити в наш найкращий дівочий клуб, що виставила тебе посміховиськом. Який збіг обставин, Дана хотіла отримати знак уваги саме від Олексійка, і пішла на такий вчинок тому, що він обирає тільки найпопулярніших дівчат, - люб'язно пояснила Інна, насолоджуючись безпорадністю Луни.

- Неможливо…

І тут Луна згадала як недавно, після примирення, Дана ночувала у неї вдома та мала доступ до її комп'ютера, щоб знайти цікавий фільм для перегляду. Вона поводилась дуже дивно ніж зазвичай, невже найкраща подруга виставила все її життя на показ в онлайн? Дівчині вірилося в це з трудом, вона почувалася так, немов їй завдали удару кинджалом в серце. Її почуття до хлопця, який не звертає на неї уваги, виставлені на сміх, а дружба розбилася на дрібні осколки.

Луна кинулася геть зі школи, а вслід їй присвистували та сміялися з її позору. Навздогін їй кричали: 

- Тікай, невдахо, тікай!

Луна втекла до свого дому, гарячково намагаючись додзвонитися до Дани. Вона довго не брала трубку, але зрештою отримала відповідь:

- Дано, як ти могла? Навіщо виставила мій Щоденник у мережу? Скажи, невже  компанія тупоголових дівчат важливіша, ніж я? А щодо Олексія, серйозно?

- Луно, заспокойся. Тобі треба було берегти пароль від редактора, будь-хто міг мати доступ до твоєї приватної власності. Щоб ти знала, мені було важко усвідомити, що ти закохана у того симпатичного шатена, що і я, та навіть не поділилася зі мною таємницею! Які ж ми подруги, а?