2. Дружба

7 років тому

- Давай пообіцяємо одні одній, що ми назавжди будемо подругами, - впевнено мовила десятирічна дівчинка, закріплюючи браслет з фігурками планет Сонячної системи на руку своїй подрузі по іграх. 

- Луна та Дана, best friends forever (найкращі подруги назавжди), - урочисто сказала друга дівчинка, і надягнула їй на руку такий самий браслет. - Дана, що б я робила без тебе, не уявляю! 

- Ой, Луна, обіцянка скріплена, досить сентиментів. Ми будемо завжди підтримувати один одну, в будь-якій ситуації! 

- Назавжди! 

Двоє дівчат бігали по полю, наздоганяючи одну одну, та весело заливаючись сміхом під променями літнього сонця. Їхні обіцянки, такі легкі як пір'я, здавалися багатообіцяльними й незламними. Ніщо не зруйнує їхню дружбу! 

Три роки тому

З часом, багато що змінилося в їхньому житті. З переїздом Луни до нового місця проживання, близькі подруги продовжили спілкуватися через електронну пошту. Пізніше, з появою нових соціальних мереж, Луна й Дана писали в чатах, зідзвонювалися по відеодзвінках, обговорюючи про все на світі. Користь інтернету в житті двох подруг відігравала особливу роль, адже далеко знаходячись, в різних точках країни, вони могли спілкуватися в один і той же час. Коли найкраща подруга в курсі подій життя - це надзвичайно важливо для підлітка, адже кожен потребує спілкування, розуміння, порад і підтримки. 

Хоч подруги географічно розлучені, але об'єднані у віртуальному світі. Щоправда, Луну неможливо було відтягнути від телефону, вона була поглинута спілкуванням онлайн, і не хотіла більше ні з ким товаришувати. Навіщо їй знайомитися з іншими ровесниками, від яких вона відрізняється, якщо в неї є подруга на відстані, яку вона знає з дитинства? 

Однак, дорослішання взяло гору, і пізнаючи світ, долаючи свої власні проблеми, Луна й Дана поступово віддалялися. Пригнічувало й те, що подруга не могла прийти до тебе додому, аби розрадити та допомогти порадою, оцінюючи масштаби проблеми. Кожна з них мислили по-інакшому, і їм ставало важче висловлювати свої справжні емоції через екран телефону. Луна дужче замикалася у своєму панцирі, тимчасом як більш товариська Дана знаходила різних друзів, і прогулювалася зі своєю компанією, забуваючи про далеку подругу. 

- Дано, я розумію що ти потребуєш бути в центрі уваги, але в тебе зовсім немає часу на мене. Пам'ятаєш, як нам було весело, невже ти забула? - пожалілася Луна під час одного відеодзвінка, вже довгий час не спілкуючись з Даною. 

- Луно, то були чудові часи, і я рада за те, що ми можемо надалі дружити через інтернет. Зрозумій і мене, ми живемо дуже далеко, і рідко коли бачимося. Хіба я можу повністю покластися на тебе в будь-яку хвилину? Спілкування віч-на-віч ніколи не замінить онлайн, відкрий вже очі. 

- Ти права. Я назавжди залишу наші спогади у своїй пам'яті, і просто надіюся, що ми не забудемо що таке справжня дружба. Уявляєш, мати недавно знайшла коробку з листами, яким певно з п'ятдесят років! 

- Ого, який антикваріат! 

- О так! Раніше люди спілкувалися через листи, тобто писали їх вручну, відсилали та чекали відповідь місяцями! При цьому, вони залишились щирими та правдивими у своїх почуттях, як зворушливо. Згодом появилися телефони, і це значно полегшило спілкування з далекими близькими. А інтернет подарував нові, ні з чим не зрівняні можливості - сьогодні в одну мить можливо зв'язатися з людиною в будь-якому куточку світу! Це великий прогрес, хоч мені важко уявити своє життя без технологій.

- І не кажи! Мій смартфон невіддільна частина життя, це не підлягає сумнівам. 

- Правда, на думку батьків ми, як нинішнє покоління не вміємо цінувати те, що маємо способи спілкування, та користуватися інтернетом в міру. Моя мати каже, що сучасні діти привчаються не докладати зусилля, щоб чогось досягти в майбутньому. 

- А моя от постійно нарікає, що за її дитинством життя було зовсім іншим, що діти змалечку усвідомлювали цінність фізичної праці, а не сиділи на диванах приклеєні до екрана гаджетів. Раніше батьки не могли закликати дитину з двору додому, а сьогодні не можуть вигнати їх на вулицю, на свіже повітря. Мій молодший братик не розлучається з телефоном і приставкою, зате дає менше проблем і не бешкетує. 

- Впевнена, що так і є. Однак яким він виросте у віртуальному світі? Які цінності твій брат буде бачити, та на якому прикладі вчитися? Ми хоч знаємо міру, і вміємо відрізняти добре від поганого, тому певною мірою, захищені від негативного впливу.

- Знаєш, треба над цим подумати, що робити. Малий інколи взагалі не реагує, коли йому забороняють грати, і вередує коли відбирають приставку. Батьки тільки сварять і наказують, але чим більше відмовлянь, тим більше в малого інтересу до того, чим можна користуватися без обмежень. 

- Думаю, якби батьки так само розбиралися в технологіях, вони б краще зрозуміли нас, молодь, і можливості які ми маємо зараз. Головне вміти користуватися Інтернетом та соцмережами, і тоді пізнаючи паралельний світ, можливо збагнути своїх дітей.

- Точно, але то потрібно стільки терпіння, щоб навчити батьків як зробити пошук в мережі, як зареєструватися, детально роз'яснити які різні функції є. Скільки мороки, попробуй поясни їм це, для нас це простіше, а вони наче в кам'яному віці народилися. 

- Це важко, цілком згідна з тобою. Та з другого боку, коли батьки починають віддавати перевагу онлайн платформам, де можна знайти стільки всього корисного, від рецептів до всіляких покупок, здається що вони хочуть дізнатися про наше життя в соціальних мережах. 

- І справді, мене от так дратує, що моя мати нав'язується мені в друзі на моїй приватній сторінці. Ображається, коли я приховую свої публікації від неї, вже одного разу я пожалкувала про це, бо вона розказала мій секрет всім родичам. Я не можу бути собою, коли за мною роблять нагляд. Тому я все планую, що виставляти напоказ всій сім'ї онлайн, а що тільки своїм друзям яких я особисто знаю.