Розділ 48

Я відкрила очі та побачила Аввадона.

Здається все закінчилось.

— Я з тобою цілувалась? — запитала здивовано я.

— Здається так, — відповів він.

— Це дивні спогади, — прошепотіла здивовано я.

— Чому? — поцікавився Аввадон.

— Я нічого тоді не відчула, — промовила тихо я.

— Не сподобалось? — пожартував він.

— Ні, це був наче фільм, — розказала йому я, — я зовсім нічого не відчула.

— Це дивно, — прокоментував він, — антидот повертає всі спогади разом з відчуттями.

— Ти вже говорив, — промовила я.

— Так, антидот має цікавий ефект, — підтвердив він, сідаючи поруч. — Він не лише відновлює спогади, а й приводить назад відчуття, які ти могла б відчувати тоді.

Я посміхнулася, відкинувши деякі думки, що намагалися повернутися до свідомості. Аввадон сидів поруч, дивлячись на мене з деякою турботою в очах.

— Як ти себе почуваєш? — запитав він.

Я замислилася над його словами.

— Дивно, — відповіла я, — наче щось не так. Але загалом добре, дякую.

Він кивнув головою, розуміючи все. Потім його вираз обличчя став серйознішим.

— Ексенайт, я хочу перепросити перед тобою. Я не мав наміру вводити тебе в оману або використовувати тебе, — промовив він.

Я зупинила його, піднімаючи руку.

— Не треба перепрошувати, Аввадон. Я розумію, що ти стараєшся зробити. І я вдячна за те, що ти мене врятував, — сказала я.

Він посміхнувся.

— Нема за що, Ексенайт, — прошепотів він, — готова поставити мат своєму татусю?

— Так, я готова, — відповіла я рішуче.

Його усмішка стала ще ширше.

— Тоді почнемо з початку. Я розповім тобі про те, що тобі потрібно знати та тоді ми рушимо вперед разом, — сказав він.

— Давай ми зробимо все це вже завтра, — запропонувала я.

— Згоден, — промовив Аввадон та продовжив, — я хочу тебе попросити про одне.

— Про що? — запитала в нього я.

— Кинь курити, — попрохав він, — я зроблю це також.

— Я ж не курю нормально, — заперечила я.

— Ти куриш, коли в тебе проблеми в житті, — розказав він, — а я завжди.

— Це ж не проблема, — прошепотіла я.

— Проблема, — сказав Аввадон, — ти ненавидиш запах сигарет і як твоя мати, але попри це куриш, але ті що без запаху. Ненавидиш, так само як і я, — прошепотів він, — нам подобається не запах, не смак, лиш рух.

Я опустила погляд та гучно видихнула.

— Згодна, — відповіла йому я.

— Тоді час викурити останню сигарету, — запропонував він.

Аввадон запалив та протягнув мені її, я швидко зробила затяжку. Закінчивши він схопив мене за підборіддя та  підняв обличчя так, щоб мої очі зустріли його.

— Пам'ятай, це остання. Ми з цього разу зупинимося, — сказав він твердо.

Я кивнула, але він мене не відпускав, а потім наблизився так близько, наче бажав поцілувати.

— Може подивимось фільм? — поцікавився він.

— Який? — запитала в нього я.

— Можеш вибрати, — відповів тихо він, — хочеш можемо подивитись в віртуальній реальності.

— Добре, — погодилась з ним я.

Коли ми дивились вже вдосталь часу фільм, я потягнулась за попкорном який лежав небезпечно близько до Аввадона. Я випадково торкнулась його пальців, після чого відсмикнула руку.

— Тобі так неприємно мене доторкатись? — запитав він.

— Ні, — прошепотіла я та почервоніла.

Замість того, щоб йому відповісти, просто усміхнулася і повернулася до перегляду фільму.

Аввадон, сидячи поруч, теж виглядав зацікавленим у подіях на екрані. Протягом усього часу я відчувала його погляд на собі, але не насмілилась знову звернутися до нього.

Фільм закінчився, і ми обидва зняли очі від екрана.

— Як тобі сподобався фільм? — запитав Аввадон.

— Дуже цікавий. Дякую за рекомендацію, — відповіла я.

— Нема за що. Ти завжди можеш питати мене про все, що забажаєш, — сказав він, усміхнувшись.

— На добраніч, Ексенай, — сказав Аввадон, піднімаючись з місця.

— На добраніч, Аввадон, — відповіла я, усміхаючись.

Після того, як Аввадон підвівся з місця, я залишилася сидіти ще кілька хвилин, думаючи про те, що відбулося. Його слова про антидот і відчуття, що повертаються разом зі спогадами, звучали дивно, але я відчувала, що вони важливі для нас обох. Зачекавши декілька хвилин, я вирішила піти спати.

Коли я прокинулася наступного ранку, мої думки знову повернулися до вчорашнього вечора. Я вирішила дізнатися більше про те, що відбувається, і які наслідки можуть мати ці антидоти.

Я спустилась на кухню, а Аввадон вже був там.

Перед ним на столі лежали суші.

— Клас, — прошепотіла я та підійшла ближче, — звідки ти знаєш, що я їх люблю?

— Я про тебе знаю багато, — відповів він.

— Ще б токійського чаю випити, — промовила я.

— Там 33 градуси, не найкращий вибір для гарного ранку, — пожартував він.

— Як для кого, — сказала йому я.