Мережа

Розділ 43

— В мене є пропозиція, — промовила спокійно вона, — ти перестаєш копати під мою дослідницьку групу, а ми, дамо вам спокій.

— Мені потрібно забути про все, що зробив Вінтерроуз? — запитала я.

— Я про нього згадувала? — поцікавилась вона, — Залиш моїх людей, з татусем роби, що хочеш.

— Згода, — відповіла я, — я знижу всі документи, що знайшла.

— Хороша дівчинка, — прошепотіла вона.

— Ще якісь прохання? — запитала в неї я.

— Жодних, — промовила жінка та пішла геть.

Я швидко повернулась у квартиру Аввадона.

Він не спав, а лиш сидів на дивані та чекав на мене.

— Все в порядку? — запитав він, піднімаючи брову.

— Так, все в порядку, — відповіла я, намагаючись зберегти спокій. — Все вирішилось.

— Що ти зробила? — поцікавився він.

— Я просто прийняла пропозицію, щоб не копати далі в їхні дослідження, — відповіла я, розгублено розмахуючи руками. — Тепер усе має бути в порядку.

— Ти впевнена, що це було правильне рішення? — запитав він, зігнувши брову.

— Я не знаю, Аввадон, — визнала я. — Але в мене не було вибору.

— Тобі треба відпочити, — сказав він, підходячи до мене і поклавши руку на моє плече.

— Так, — погодилася я.

— Віскі будеш? — запитав він.

— Налий трохи, — попросила я.

— Зараз принесу, — відповів він.

— Ти мене споїти хочеш, — пожартувала я.

— Хіба це не обов'язок друга? — відповів він і пішов до кухні.

Я відкинулася на диван і важко зітхнула. Все це було надзвичайно складною ситуацією, і я не могла повністю зрозуміти, що трапилось. Чому доктор Ікс звернулася саме до мене?

Що це за дослідження такі, які вона намагалася захистити?

Аввадон повернувся зі склянкою віскі та посміхнувся.

— Ось, можливо, це заспокоїть тебе трохи, — сказав він, протягаючи мені склянку.

Я взяла склянку і дякуючи йому кивком, відразу зробила ковток.

— Як думаєш, ким були ми? — запитала стиха я, — Ким були ми, до того як нас змінили?

— Я був таким самим, — відповів він, — в них не вийшло мене покращити.

— Ким була я, — прошепотіла я. — Ким була я, до того як вони мене змінили?

— Думаю, ти попри все була найкращою дівчиною, яку я знав, — промовив він.

— Ти ж мене тоді не знав, — сказала я.

— Хіба це має значення? — поцікавився він.

Я відчула, як червоність припливає до щік, і швидко відвернулася, підкидаючи погляд на склянку віскі.

— Аввадон, ти вмієш прикрашати ситуацію, — відповіла я. — Але ми знаємо, що реальність не завжди така романтична.

Він усміхнувся мені.

Я посміхнулася йому відповідь і повернулася до склянки віскі, пробуючи знайти відповідь на питання, що крутилося у моїй голові.

— Як думаєш, Аввадон, ким ми були насправді, до того, як нас змінили? — запитала я знову, не розгублюючись.

— Мабуть, це питання без відповіді, — відповів він, здається, думаючи над цим. — Ми можемо здогадуватися, мріяти, але кінець кінцем, ми такі, які є зараз, а минуле — це просто ілюзія.

— Розумно, — прошепотіла я, — я краще вже піду спати.

— Добре, я розклав тобі вже диван, — промовив він.

— Дякую, — прошепотіла я.

Наступного ранку я відчувала себе трохи втомленою, але зате відчувала себе трохи відпочила. Аввадон уже був на кухні, готуючи сніданок, коли я вийшла з кімнати.

— Доброго ранку, їсти хочеш? — запитав він, повертаючись до мене.

— Так, дуже навіть, — відповіла я, потягнувшись. — Що на сніданок?

— Я думав зробити яйця з беконом, якщо ти не проти, — запропонував він.

— Звучить чудово, — погодилася я, — ти готувати вмієш?

— Так, трохи, — прокоментував він.

Ми засіли за стіл та швидко поїли.

Після сніданку ми сіли на диван, попиваючи каву, і почала розповідати йому про вчорашню зустріч з доктором Ікс.

— Ти справді вирішила припинити свої дослідження через її пропозицію? — запитав він.

— Так, — відповіла я, — мені здалося, що це найбільш розумне рішення в той час.

— Ти не будеш далі копати під Вінтерроуза? — поцікавився він.

— Вона сказала, що справи з батьком, це лиш мої проблеми, — пояснила йому я.

— Я хочу зрозуміти, чому він прийшов з нами домовлятись, про те, щоб його зловити, — сказав Аввадон.

— Я нічого не розумію, — прошепотіла я.

— Я також, — погодився спокійно він.

— Але мені здається, що скоро все стане на свої місця, — розказала йому я.

— Як ти це маєш на увазі? — запитав Аввадон, збираючи каву зі столу.

— Ну, я думаю, що коли ми припиняємо дослідження, то можливо, Вінтерроуз відпустить нас. І якщо він буде відпустити, то може, наші проблеми теж зникнуть, — пояснила я.

Аввадон нахилив голову.

— Можливо, ти права. Можливо, це буде краще для нас обох, — зробив він висновок.

— Я не думаю, що все так просто, — сказала я. — Вінтерроуз не здається людиною, яка так легко відпустить нас. І я маю поганий привід підозрювати, що він ще не зіграв свою останню карту.

Аввадон поглянув на мене серйозно.

— Ти права, це може бути лише початком. Ми маємо бути обережними та готовими до будь-якого розвитку подій, — промовила йому я.

Комунікатор завібрував, після чого вискочила голограма цього повідомлення.

Автор: Невідомо.

Тема: Раз, два, три…

Вітаю того, хто вирішив шукати.

Навчив я вас брехню відрізняти.

Зустрінемось скоро,

Знаю це я,

Адже я ближче,

Ніж підозрюю я.

Я прийду.