Розділ 33

Зараз я вже не відчувала енергії та не хотіла веселитись в клубі. Якщо Пандора справді жива, то я повинна знати причину цього «дива», а також що це означає для мене.

Аввадон прибув, як тільки я покинула клуб. Він виглядав суворо, але в його очах тліла рішучість.

— Де вона? — заспокоюючи, запитала я, відчуваючи піднесений адреналін.

— Ми повинні поговорити, — відповів він, вказуючи на свою машину.

— Про що? — запитала знервовано я.

— Я маю знати, що сталось насправді, — холодно сказав він, після чого наказав, — розкажи що сталось в день вибуху.

— Я нічого не пам’ятаю, — прошепотіла я.

— Це неприйнятно, Ексенайт. Ти повинна зібрати свої спогади разом, щоб ми могли розібратися в цій ситуації, — суворо сказав він, зберігаючи спокійний тон. — Твоя сестра, Пандора, не може бути живою, і якщо це не так, це несе велику загрозу для тебе.

Я відчувала, як нерви напружуються, намагаючись згадати події того дня. Але нічого не приходило на думку. Все було якимось суцільним туманом, в якому розмиті фрагменти мого минулого намагалися прорватися на поверхню.

— Я намагаюся, Аввадон, але нічого не виходить. Це все неправильно, — відповіла я, відчуваючи себе безпорадною.

— Треба знайти спосіб, щоб відновити твої спогади. Можливо, ми зможемо використати якісь техніки або звернутися до когось, хто може допомогти, — запропонував він.

Мій розум бурхав від сум'яття і страху перед тим, що може бути прихованим за цими загадковими зникненнями та поверненням Пандори.

— Що я повинна робити? Як я можу знову з'єднатися зі своїми спогадами? — запитала я, відчуваючи, як паніка починає охоплювати мене.

Аввадон зітхнув і взяв мою руку, щоб дати трохи заспокоєння.

— Ми знайдемо відповіді разом, — Ексенайт, — промовив він, — Але зараз нам потрібно сконцентруватися на тому, щоб знайти відповіді та забезпечити твою безпеку.

Моє серце билося від тривоги, але я знала, що Аввадон правий. Ми маємо знайти відповіді, щоб зупинити цей вир і відновити мир і спокій у нашому світі.

— Добре, Аввадон. Я готова діяти, — сказала я.

Він ледь дотулився рукою до мого обличчя. Я стисла зуби. Наче якийсь спогад почав повертатись. Я цілувалась з ним.

Цього не могло бути!

Я дещо непередбачувана, але головою думаю!

— Бридота, — прошипіла я.

— Що ти побачила? — поцікавився він.

— Те що не могло статись в жодному разі, — відповіла різко я, — видно Вінтерроуз щось в мене в голові намішав.

— Що брудні мрії здійснились? — пожартував він.

Роздратувавшись я відвела погляд, після чого Аввадон дав мені невеликий згорток з в яскравому папері.

— Що це? — поцікавилась я.

— Відкрий, — попросив він спокійно.

Всередині виявився такий же як і в мене колись був металевий крабик для волосся.

Розплившись в усмішці я заговорила:

— Як ти додумався? — запитала в нього я.

— В мене гарна пам’ять, — відповів він, — я не міг забути що ти мені тоді наговорила.

— Мене переймала більше прикраса для волосся, ніж спалена квартира, — сказала я, після чого опустила погляд.

Між нами запанувала неприємна тиша. Він зупинився десь біля своєї квартири та запропонував мені вийти на перекур.

— Ти ж кинув! — вилаялась на нього я.

— А ти майже не куриш, — відповів холодно він.

— Нам потрібно поговорити, — попросила в нього я.

— Про що? — поцікавився він.

— Про тебе, — прошепотіла я, — спогади складно стерти, вони можуть почати повертатись під дією тригерів.

— Знаю, — прокоментував він.

— Аввадон, в тебе були якісь дивні сни? — запитала в нього я.

— Бувало, але це могли бути звичайні еротичні сновидіння, — відповів жартівливо він.

Я почервоніла та скривила губи.

— Це типу серйозно! — закричала я, а заспокоївшись продовжила, — пальці бачив? Можливо якісь дати, чи ще щось?

— Здається так, — сказав він.

— І хто вона чи може ти менш передбачуваний? — запитала жартома я.

— Ти, — прошепотів він.

Я почервоніла, стараючись не вибухнути від всіх емоцій що бурлили в мені.

Що відбувається?

Це в жодному разі не могло бути правдою!

Я затиснула перенісся з усіх сил великим та вказівним пальцем, після чого зробила декілька невеликих кіл, стараючись зрозуміти все. Це точно було підробкою. Такого збігу, ні, ні, неприємного випадку бути не могло.

— Це підробка, — запропонувала я, — уяви, виявляється, що ми спали, були закохані чи ще щось, тоді ми перестаємо приймати розумні рішення і діяти за нав’язаними нам емоціями.

— Гарна ідея, — прокоментував він та додав, — але це не в стилі Вінтерроуза.

— Він не працює сам, — промовила я, — та й дурнем його назвати не вийде.

— Як думаєш, хто це зробив? — запитав холодно Аввадон.

— Не знаю, — відповіла я, — але в першу чергу нам потрібно взнати, з якого дива, Пандора жива.