Розділ 27

Досить швидко я переодягнулась в костюм і перечитавши план Аввадона, сіла до нього в автомобіль. Він відвіз мене головного офісу Black&White вже на іншій машині, можливо якщо щось піде не за планом, не накликати на нас проблем. Я спокійно увійшла через головні двері та пішла до ліфта, так наче була роботом.

Якийсь охоронець був любителем замовляти робоповій на роботу, а через те, що була ніч, в будинку було майже пусто.

Також він видав мені спеціальні лінзи, щоб він бачив, все що я бачила та дав мені малий, зовсім невидимий навушник, щоб могти спілкуватись з мною. Я поправила маску що закривала моє лице та спробувала заспокоїтись.

Я вийшла з ліфта на двадцять сьомому поверсі та наблизилась до смердючого та грубого молодика, що очікував на мене.

— Це супутниця з компанії «Венера»? — поцікавився він.

Авадонн незадоволено видихну.

Він мене, що ревнує?

— Ні, це пограбування, — холодно відповіла я та кинула в нього гранатою з сонним газом.

Все наче за годинником.

Дуже добрим годинником.

Крок один виконано.

Я наблизилась до охоронця, що знаходився в глибокій відключці та забрала ключ карту. Зробивши крок я помітила камеру, про яку забула. Нічого страшного. Один клац і все буде прекрасно.

Не чекаючи на наступні вказівки Аввадона я відправилась до серверної. Там вони мали заховати жорсткий диск від ноутбука його батька.

— Ну, звісно, ми ж маємо зберегти жорсткий диск. Це ключ до розгадки багатьох загадок, — шепотіла я собі.

На фоні шуму вентиляційних систем і слабкого світла коридорів, я просувалася вперед, маючи на увазі лише одне — завдання, яке треба виконати.

— Я вірю, що маючи такий рівень доступу, ми зможемо дістатися до необхідних даних, — сказала я, звертаючись до Аввадона.

— Тоді ти помиляєшся, — прошепотів він.

Я наблизилась до скляних дверей та постаралась відкрити їх за допомогою картки. Все почервоніло і я закотила очі. Спробувавши відкрити двері знов, пролунала гучно сирена. Я вдарила себе по чолі.

— Що таке? — прокричала я.

— Вони заблокували карту, — прошипів роздратовано Аввадон.

Я різким ударом розбила скло і відкрила двері. Я вбігла всередину та схопила жорсткий диск.

— Все в порядку? — запитав Аввадон.

— Так, все під контролем, — відповіла я, тримаючи диск стиснутим у кулаку.

— Тоді тобі час виходити, — наказав холодно він.

Я вибігла з серверної кімнати, прискорюючи кроки. Знову ввімкнувши свої навушники, я почула тихий голос Аввадона:

— Ти вийдеш через боковий вихід, там буде автомобіль чекати, — промовив він.

Вбігаючи до машини, я побачила що Аввадон сидів за кермом, готовий від'їхати. Я швидко сіла в автомобіль, віддихуючи від напруження.

— Все в порядку? — запитав Аввадон.

— Так, ми вийшли з цього без проблем, — відповіла я, зберігаючи спокій.

— Все було добре зроблено, — зазначив він, коли ми вже знаходилися на безпечній відстані.

Через кілька хвилин, коли я заспокоїлась, Аввадон віддихнувся з полегшенням і продовжив:

— Тепер нам потрібно швидко вивідати з цього місця і перевірити диск. Ми маємо переконатися, що всі дані на місці.

Ми мовчки поїхали до безпечного місця, де можна було спокійно проаналізувати здобуті дані. Я відчувала, що зробила свою частину роботи на відмінно, але все ще була насторожена.

Аввадон зайнявся перевіркою жорсткого диска, а я залишалась поруч, готова надати будь-яку допомогу. Після кількох хвилин він підняв погляд і сказав:

— Все здається на місці. Ми змогли здобути те, що потрібно, — промовив він.

— А тепер поясни мені все, — попросила я в нього.

— Я не знаю чому мій батько мертвий, — розказав він, — я знаю, що хтось зі своїх його прибрав.

— Прекрасно, — вилаялась я.

— Отже, виявляється, твій батько був убитий, а ти підозрюєш, що хтось з його оточення був причетний до цього? — запитала я, намагаючись зрозуміти суть ситуації.

Аввадон зітхнув і кивнув.

— Так, це може бути кимось з нашого кола. Але я ще не маю доказів, лише підозри, — він почав пояснювати, його очі виражали певну тривогу.

Я замислилася, оцінюючи всю складність ситуації. Події розвивалися надзвичайно швидко, і важко було зрозуміти, на що можна покластися. Але одне було очевидним: це була лише початок. І щоб розкрити всю правду, нам потрібно було діяти обережно.

— Ми знайдемо відповіді, Аввадон. Ти не самотній в цьому, — сказала я, сподіваючись дати йому хоч якусь підтримку.

— Я знаю, це ж я тобі плачу, — відповів мені він.

— Тепер розкажи, що буде далі, — попросила його я.

— Ти підеш зі мною на похорони мого батька, я вже говорив, — повторив холодно він.

— Але може розкажи, що мені робити? — запитала в нього я.

— Нічого особливого, я вже вислав тобі всі інструкції, — розказав він мені.

— А тепер поясни що сталось в офісі? — вимагала я.

— Нічого особливого, — відповів він, — можливо пастка, можливо баг системи.

— Я не про це, — прошипіла я та закотила очі, — ти мене, бляха, ревнував до якогось смердючого охоронця?

Він вирішив не відповідати на моє запитання та промовчав.

— Ти думаєш в мене взагалі немає смаку? — поцікавилась в нього я, — минула купа років, інцели ще існують, люди не вміють митись, і ви це називаєте прогресом.

"Прогресом" подумала я.

 Аввадон так і не відповів на мої запитання, але це не важливо зараз. Якби він зрозумів, як я відчуваю себе, йому би не було легко. Трохи роздратована, я вирішила відірватися і зосередитися на наступному кроці.