Розділ 22

Я обійшла все довкола та знизавши плечима забрала свій одяг і подумала, що варто повернутись додому. Блін мою хату спалили. Дідько, вилаялась я в голові. Треба нарешті знайти собі хату. Я зробила жест та подзвонила в агентство нерухомості.

— Вітаю вас, — промовив незнайомий голос, — якщо потребуєте дім натисніть один, якщо є запитання…

Я відкрила голограму клавіатури та натиснула на один.

— Що бажаєте? — поцікавилась незнайомка.

— Хату в мурашнику, — відповіла я.

— Прекрасний вибір, — прокоментувала вона, — почекайте. 

Через декілька хвилин я почула голос агентки знову. 

— Ми знайшли декілька варіантів для вас. Зараз я відправлю вам координати першої адреси. Чи це вам підходить? — поцікавилась жінка.

Я підтвердила та вимкнула зв’язок. Підготувавши речі, я вирушила до нового житла, гадаючи про події минулої ночі

Прибула на місце та увійшла в середину. Це була невелика кімната в якій знаходилось ліжко, диван, телевізор та невелика кухня. За дверима була невелика ванна з душовою кабінкою, туалетом та раковиною.

Ну жити можна.

Погодилась та підписала документи. На щастя в мурашник можна було зразу заїжджати. А тепер можна на шопінг. Не голою ж ходити.

Я вирушила на шопінг, роздивляючись новий район і прикидаючи, де тут найближчий супермаркет. Під час прогулянки я помітила кілька цікавих кав'ярень та магазинчиків.

По дорозі до магазину я згадала події минулої ночі.

У супермаркеті я заповнила кошик продуктами, розглядаючи різноманіття товарів. По дорозі додому я подумала про те, як різко змінилося моє життя. Замість звичайної рутини і комфорту, я тепер стикалася з викликами нового життя.

Прийшовши до нового житла, я влаштувалася, розкладаючи покупки та розміщуючи речі. Незважаючи на невеличку кімнату, вона виглядала затишно та зручно.

Я впала на ліжко і видихнула. Миттю хтось мені подзвонив.

— Ти де? — поцікавився Авввадон.

— В мурашнику, — холодно відповіла я.

— Що ти там робиш? — запитав він та додав, — мені тебе забрати звідти?

— Я живу тепер там, — пояснила я.

— Погано, — прокоментував він.

— Погано? — здивувалася я. — Ти ж сам мене вигнав.

— Ти не повинна була ганяти в такі небезпечні місця, — сказав він, і в його голосі було щось, що мене дратувало.

— Ти не повинен був займатися тим, чим не повинен, — відповіла я з деяким сарказмом. — Так чи інакше, мені доведеться тут жити, так що ти можеш не хвилюватися.

— Я все одно приїду за тобою, — сказав він.

— Ні, дякую, — відповіла я, — Я сама добре справлюся. Ти мені не потрібен.

— Приїхали, — вилаявся він, — що сталось?

— Нічого, — сказала я та закотила очі.

— Я чую, що щось сталось, — прокоментував Аввадон.

— Ти мені репутацію підпсув, — промовила я.

— Чим? — поцікавився він.

— Я прикидувалась твоєю дівчиною на вечірці, тому тримай свій член в трусах і не лізь сосатись до першої ліпшої дівки, — прокричала я в трубку.

— Не подумав, — прошепотів він.

— Не подумав! — закричала я.

— Але що тут такого? Ти сама вирішила грати в цю гру, — відповів він з несподіваною спокійністю. 

— Та я не хотіла, щоб ти мене виганяв! — заплакала я. 

— Ти забула, хто тут головний, — відрізав він. 

— А зараз я головний, у своєму житті, — відповіла я з впертістю.

— Завтра приїдь, на сьому, — наказав він, — потрібно поговорити.

— Ага, — погодилась я.

— Стоп, ти ревнуєш? — запитав він, — ти тільки працюєш на мене.
 
— В жодному випадку, — відповіла я та кинула трубку.

Придурок, але платить прекрасно. 

Але чому я розплакалась!

Я набрала Джея.

— Альо, треба допомогу, — сказала холодно я.

— Яку? — поцікавився він.

— Я хочу спуститись під землю, — промовила я та додала, — треба накачати мене синтетичними антитілами та хороший захисний костюм.

— Куди ти бляха лізеш? — запитав закричавши він.

— Я планую лізти в прекрасне місце, під назвою Лабораторія 2, — відповіла я та усміхнулась.

— Ти божевільна, — сказав Джей, — це ж небезпечно. Ти не можеш так ризикувати.

Я розреготалась.

— Але ти ж можеш померти там, — заперечив він.

— Тоді мені просто не буде до чого повертатися, — відповіла я.

Джей помовчав, а потім сказав:

— Добре, я тобі допоможу. Але обіцяй, що будеш обережною.

— Обіцяю, — сказала я, — дякую, Джей.