Розділ 17

Я огледілась довкола. Я була в домі Аввадона, спала перед ти на його дивані. До сто біса в нього зручна канапа. І чому він так бідкався, може тому що мене обдарувало низьким ростом, в сто шістдесят сантиметрів. Джей сидів біля мене на колінах і лагодив мою руку.

— Воскресла, — прокоментував ситуацію Джей.

— Ага, — прошипіла я, — мені Пандора сказала що я поранена.

— Тоді вона набрехала, — відповів він, — ти обійшлась подряпинами та осколком в протезі.

— Привів все в порядок? — поцікавилась я.

— Який там порядок? — пожартував він, — я тобі нову функцію бахнув.

— І яку? — запитала в нього я.

— Вібромасаж, — відповів холодно він.

— Розвертайся, зараз перевіримо на тобі, — наказала я.

В середину зайшов Аввадон тільки в трусах, здається він тільки проснувся. Я закотила очі та показово схрестила руки на грудях.

— Вдягніться! — прокричала я.

— Якби ти, не була в моїй сорочці був би радий, — сказав холодно він, — а так приходиться.

— Джей відвернись! — попросила я і зняла сорочку, — Ловіть!

Миттю йому в обличчя прилетіло тим верхом, я встала і пішла по його домі в пошуках якогось жіночого одягу. Я обійшла кімнату, шукаючи щось придатне для себе. 

Знайшовши шафу, я вибрала якусь жіночу сорочку та штани, які виглядали великими, але тимчасово врятували ситуацію. Повертаючись у кімнату, я виглянула на Джея, який все ще сидів на дивані з легкою посмішкою на обличчі.

— О, але вам ідуть! — сказав він, піднімаючи брову.

— Смішно, — відповіла я, обтягуючи себе одягом, — Так що це за нова функція, Аввадон?

Аввадон вийшов із своєї спальні вже в одязі, але вираз його обличчя залишався беззмінним. Він пройшов до нас і глянув на мене з цікавістю.

— Ми запхали тобі тільки вібромасаж, — відповів жартома Джей.

— І хто тебе підговорив? — поцікавилась я, й закотила очі так, що мені навіть мій мозок порекомендував дати комусь в обличчя.

Джей тільки кинув багатозначний погляд на Аввадона, а я жахливо розізлилась.

— Знаєте що! — прокричала я, — це не смішно! 

Проте, Аввадон і Джей тільки обміняли погляди та почали сміятися. 

— Ти така серйозна, Ексенайт. Ми ж просто трошки пожартували. Не ображайся, — сказав Аввадон, намагаючись збавити напругу.

— Пане Аввадон, я надіялась що ви подорослішали з того часу, як я кинула Black&White, — обурилась я, — знаєте вставати по ночах, щоб забирати вас п'яного, бо так попросив ваш татусь, не найкраща розвага.

— З тих часів я навчився пити менше, — відповів він.

— А розмовляти з жінками бачу, не склалось, — прошипіла я і закотила очі, — тепер все що про Рояла, прошу поділіться, потім.

— А куди ти? — поцікавився Джей.

— На роботу, — сказала я.

— Ти ж не працюєш, — заперечив він.

Зла наче чорт демонструючи Джею фак я відправилась вирішувати старі питання. Коли я чекала на таксі до мене вийшов Аввадон.

— Я знаю що ти працюєш на Організацію, — сказав холодно він.

— Звідки? — поцікавилась я.

— Одна з твоїх старих квартир в зоні їх впливу, — відповів він.

— І як довго ви це знали? — запитала холодно я.

— З того як ти на мене почала працювати, — промовив він.

— О, це довгенько, — прокоментувала я.

— І ради нейромережі, говори до мене на ти, — попросив він, — я не сильно за тебе і старший.

— Як побажаєш, але тепер це звучить дивно, — сказала я, — наче я з тобою сплю.

— Ніколи не пізно почати, — пожартував він, — рекомендую зробити правильний вибір.

— Ти про секс чи роботу? — поцікавилась я.

— Роботу, — відповів він.

Я сіла в таксі та поїхала до штабу організації. Досить швидко я опинилась в кабінеті майора. Ховаючи своє обличчя на стільці лицем до голограми каміну сидів ще якийсь чоловік. Я натягнула усмішку і поклонилась.

— Не думав, що побачу вас тут так швидко, — сказав він.

— Майоре, я думала що відкину копита раніше, — відповіла я.

— Без формальностей, похвально, — промовив він, після чого запитав, — що там з нашим Вінтерроузом?

— Всі звіти у вас на почті, — пояснила я.

— Так чому ти тут? — поцікавився він.

— Я звільняюсь, — відповіла холодно я.

— І чому? — запитав незнайомець.

— В мене є неприємні підозри до того, що Пандора та Трей Вінтерроузи ще живі, — прояснила ситуацію я, — я не збираюсь розгрібати це гівно.

— Джи Юн! — роздратовано гаркнув майор.

— Прошу пана, ви мене звільняєте по доброму, або я зливаю те що ви голубіші за небо та крию вас своїм словниковим запасом, — сказала я.

— Ніхто ще не вдавався до шантажу, щоб звільнитись, — сказав незнайомець.

— Я надаю перевагу бути першою, — відповіла я та усміхнулась.

Майор подивився на мене з цікавістю, при цьому зберігаючи спокійний вигляд. 

— Ти вважаєш, що можеш виходити в люди, вирішувати свої проблеми, не зважаючи на організацію? — запитав він. 

— Так, — впевнено відповіла я, — я вже досить довго вірю в вас і вашу "правду". Але вибачте, я не хочу бути частиною цієї гри. 

Майор нахилив голову та помітив: 

— Ти вже не перший, хто намагається вийти за межі. І, зазвичай, це закінчується погано для тих, хто вирішує вибрати свій шлях, — нагадав він.

— Трошки ризиковано, але я вже відчула на собі, як ця гра може обернутися, — заявила я, — мені цього більше не потрібно. 

— Ти дійсно вважаєш, що можеш піти, не приховуючи від нас нічого? — поцікавився майор. 

— Так, — сказала я, — я вам більше не заважатиму.

 Майор знову посміхнувся, але цього разу це була усмішка визнання. 

— Ти можеш піти, Джи Юн. Ти завжди будеш пам'ятатися нам як той, хто вирішив вийти з гри, — сказав він. 

Я поклонилась і вийшла з кабінету. Почуття свободи і відповідальності перемішувалися в мені. Тепер моє життя було повністю в моїх руках, і я вирішила не втрачати цю можливість.