Розділ 13

Я проснулась з самого ранку з жахливим головним болем. Я вчора, здається трохи перебрала. Я встала з ліжка і пройшлась коридором. Як виявилось в Аввадона не було гостьової спальні. Я спала в його ліжку…

І ще й в його сорочці!

Геніально…

Я вляпалась по самі вуха. 

І мого старого одягу ніде немає, як мені взагалі звідси змотатись?

Я тихо пройшла до вітальні, з усіх сил намагаючись не шуміти. 

— Здається я тобі заважаю, — промовив Аввадон, з'явившись у дверях своєї спальні.

 — Та ви взагалі! І як це ви мені не сказали, що я сплю у вас в ліжку? — випалила я.

— Ти виглядаєш непогано в моїй сорочці, — додав він з поглядом, який змусив мене ще більше червоніти. 

— Ну дуже смішно, — відповіла я з іронією, — а тепер скажи, як ви плануєте вирішити нашу справу з Роялом? 

— Ми маємо йти до головного офісу Black&White і дізнатися більше, — наказав холодно він.

 — А ви хоч вдягнете сорочку? — попросила я, поглядаючи на його голий торс, а дивитись там було справді на що. 

— Звісно, якщо це важливо для тебе, — відповів Аввадон і я помітила легку усмішку на його обличчі. 

— Я не молодію! — прокричала я, — мені 27! Ще впаду і копита відкину від інфаркту.

— Не дозволю, — пожартував він, — але чутки про твій паскудний характер дійшли навіть до мене.

— Де мій одяг? — запитала спокійно я.

— Прийшлось викинути, — відповів холодно Аввадон.

— Але в мене нічого іншого немає! — сказала роздратовано я, — все спалили ті придурки.

— В ванні твій новий комплект одягу, — промовив він, після чого вказав вказівним пальцем на двері, після чого додав, — ще жодна жінка не змушувала мене спати на власному дивані.

— Тоді я буду перша, — відповіла йому я і усміхнулась, розвернувшись пішла геть.

Я відчувала на собі погляди Аввадона, коли виходила з його кімнати. Хоча його слова були спокійними, я відчула деяку напругу в повітрі. Швидко взяла новий комплект одягу, що лежав там і переодягнулась. Через декілька хвилин, коли я виходила, вже одягнена у свій новий костюм і кидала багатозначні погляди на Аввадона.

— Здається, тобі пасує, — зауважив він, спираючись на дверний косяк.

— Не вам вирішувати, як мені виглядати, — відповіла я.

Ми вийшли з пентхауса і сіли в автомобіль. Ми направилися до головного офісу Black&White. По дорозі я спробувала взяти контроль над ситуацією.

— Так, може, ти все-таки розкажеш, хто ти такий і чому саме тобі потрібно, щоб я розслідувала смерть Рояла? — поцікавилася я.

— Наразі це не те, що тобі важливо знати, — відповів він, а його відповідь здавалася мені занадто загадковою.

Ми дійшли до головного офісу, де нас зустрів чоловік в офіційному костюмі.

— Аввадон, як завжди лізеш туди, де тобі не місце, — сказав чоловік з невдоволеним виразом обличчя.

— Це тільки моя справа, Альфред, —  заперечив Аввадон, — тому передай моєму татусю, що я приїхав.

— Лойд Мортімер ваш батько? — здивовано запитала я.

Аббадон усміхнувся. 

Як я не додумалась?

Альфред лише кивнув і відкрив двері до офісу. Ми увійшли і попали в просторий і стильний інтер'єр. Меблі були виготовлені з дорогоцінних порід дерева, стіни прикрашені сучасними картинами. Аввадон знався на зручності, і його офіс не був винятком.

— Порозмовляємо, — сказав Аввадон, вказуючи на стіл, за яким сидів його батько. 

Лойд Мортімер виглядав як чоловік середнього віку і був надзвичайно подібним до сина.

— Так, — спокійно відповів він, після чого запитав, — дівчино, ти знаєш, чому ти тут, чи я повинен пояснити?

— Мені сказали, що ми повинні дізнатись більше про обставини смерті Рояла, — відповіла я, не відводячи погляд.

— Аввадон, ти найняв кібердетектива? — поцікавився він.

— Так, батьку. Вона найкраща, — відповів впевнено Аввадон.

— Добре, тоді розкажи мені, як ти збираєшся розкрити цей випадок. Ми не можемо дозволити, щоб Роялова смерть заплямувала мій бізнес, — сказав суворо Лойд.

— Все зроблю, — промовила спокійно я.

— І які плани? — запитав спокійно мій бос.

— Я вже вислала вам записи з справи Рояла, — відповіла я, після чого додала, — якщо на все згодні, я зроблю все в ажурі.

Лойд здивовано дивився на мене, але схоже, йому сподобалась моя впертість.

— Ти, здається, маєш своєрідний підхід до справи, молода леді. Я сподіваюся, що ти виправдаєш наші очікування, — сказав Лойд Мортімер і звернувся до свого сина, — Аввадон, ти не міг знайти кращої кандидатури?

— Ні, батьку, вона саме та, хто нам потрібен. Вона вправна, винахідлива і володіє унікальними навичками, — відповів Аввадон.

Досить швидко ми пішли геть. Аввадон привів мене до машини. 

— Сідай, — сказав він, відчиняючи двері.

Я сіла на м'яке сидіння і оглянула весь салон.

— Дуже стильно, — прокоментувала я.

— Дякую, — відповів Аввадон, сідаючи за кермо.

Машина безшумно розійшлась з місця, і ми вирушили в невідомому напрямку. Я спробувала повернути розмову до основного питання.

— Так от, може, ти мені розкажеш, хто ти насправді і чому тобі це так важливо? — запитала спокійно я.

— Спокійно, я все розповім. Мене звати Аввадон Мортімер, і я — спадкоємець імперії Black&White. Мій батько Лойд — засновник і голова компанії. Ми займаємося розробкою і виробництвом інноваційних технологій, — пояснив він мені.

— Та чому саме мені доручено розслідувати смерть Рояла? — поцікавилась спокійно я.

— Є кілька причин. По-перше, твої навички та репутація. Ти вже довела мені свою вірність. По-друге, я хочу, щоб це розслідування було поза владою корпорації, — пояснив спокійно він.

— Так, хоч щось я розумію, — промовила спокійно я, — Але що тут насправді відбувається?

— Я не впевнений, — відповів спокійно він, — Роял працював на компанію, і його смерть може бути пов'язана з навіть держ. зрадою. Ми повинні розібратись і знайти винуватців.