Розділ 12

— У вас прекрасне почуття гумору, — прошепотіла я.

Каїн усміхнувся. 

— Здається, твоя сімейна історія виявилася гіршою за багато фільмів та романів, — сказав він.

— Особливо тих що крутять по телику, — пожартувала я, після чого спокійно запитала, — вам чогось принести?

— Так, скотч, — попросив Аввадон.

— А вам? — промовила я перевівши погляд на Каїна.

— Мені самбуку і от ту блондиночку, — відповів спокійно він.

— Як побажаєте, — прошепотіла я та схилила голову.

Перечити мені не дозволяли правила. Я пішла до бару, замовила напої для Аввадона і Каїна, і подумала про те, як моя життєва ситуація знову стала заплутаною та небезпечною.

Повернувши голову вбік я приготувалась заговорити з дівчиною що стояла обіч.

— Бармене, прошу передати от цій кралі, — промовила я та вказали пальцем на дівчину, — Амурчика.

Коли вона отримала замовлений мною коктейль вона оглянула мене з ніг до голови і здивовано заговорила:

— Я все розумію, — прошепотіла незнайомка, — ти 10 з 10, але я не по дівчатах.

— Не бійся, солоденька, — відповіла я, — часи моїх експериментів завершились разом з отриманням диплома.

— Так для чого ти мені замовила Амурчика? — запитала здивовано вона.

— Бачиш от там чувака з зеленим волоссям, — промовила я та вказала пальцем на Каїна, — це замовлення від нього.

— А він нічого такий, — сказала вона.

— Спідничку підтягни, занадто ніжки закриває, — порекомендувала я, — і пішли.

— Ти до речі хто? — запитала вона.

— Ексенайт Джи Юн, будьмо знайомі прекрасна незнайомка, — сказала я та додала, — не парся, в мене така манера спілкування.

— Я звикла до нестандартних розмов, — відповіла дівчина, — Ліліан.

— А я вперше на такому заході, — промовила я, — і це плаття…

— Жах яке коротке, — продовжила вона, — на кого працюєш?

— Зараз на Аввадона, — відповіла їй я.

— О, — здивовано протягнула вона, після чого додала, — на того самого Аввадона Мортімера?

— Агась, — погодилась я, — зараз, тягну йому і його дружку бухло.

— А як тобі каблуки? — запитала Ліліан.

— На вулиці носила і більше, на випускний приперлась на двадцяти сантиметрових стріпах, то колишнього тролила, — відповіла жартома я.

Поки ми розмовляли про різні речі, поки я не помітила, як Каїн та Аввадон розмовляють, дивлячись на нас. Ймовірно, вони дізналися щось нове чи важливе.

Серед розмови я помітила, як Каїн наближається до нас. Він дивився на мене і Ліліан, намагаючись прочитати наші емоції чи реакції.

— Привіт, красуне, — сказав Каїн, підходячи до Ліліан.

— Привіт, — весело відповіла вона.

Каїн виглядав, наче намагався розслабитися, але я відчувала, що йому ще є що сказати.

— Ексенайт, у нас є нові дані про Рояла, — оголосив Каїн, — Здається, що його смерть була сценарієм, а не випадковістю. І є зв'язок із великою корпорацією, яка діє в сфері біотехнологій.

— Здивували, може ви нарешті скажете хто завіт криє? — запитала роздратовано я передавши йому та Аввадону їх замовлення.

— Black&White, — спокійно відповів Аввадон.

— Я так і знала! — прокричала весело я, — от чому лаба під їх головним офісом.

— Здається, вечірка стає ще цікавішою, — зауважила Ліліан, поглядаючи на нас з цікавістю.

За мить Ліліан і Каїн зникли з мого поля зору, Аввадон провів їх холодним поглядом своїх яскраво червоних очей та заговорив:

— Гуляй, — наказав спокійно він.

— Моїх послуг вже не треба? — запитала спокійно я.

— Ні, з сексом він справиться самостійно, — відповів він.

— Окей, тоді я штурмувати бар, — сказала я та усміхнулась, — такий крінж можна вимити тільки аква вітою.

Не чекаючи на його відповідь я різко розвернулась, випадково вдаривши його по обличчі волоссям. Почервонівши з сорому, швидко відправилась до бару.

Знаходячись за баром, замовила собі ще один коктейль і вирішила трошки відпочити від напруженого розслідування. Тим часом мій телефон відгукнувся на повідомлення. Я витягла його з сумочки і побачила повідомлення від невідомого номера.

"Ексенайт, ми знаємо, що ти розслідуєш смерть Рояла. Ти не одна в цьому. Зберігай обережність і не довіряй навіть тим, кого здаєшся знати."

— Хрін з ним, — вилаялась я, — такий як і з цим придурком Аввадоном. Ще оковитої, попрошу.

Відразу перед мною з’явилась стопка горілки, скрививши лице я випила все одним ковтком.

Гидота.

— Добре, тоді дайте мені токійського чаю, — попросила я.

Відчуваючи себе досить п’яною я відчула чиєсь наближення.

— Аввадоне, — промовила я спокійно, — мені було б легше працювати, якби ви з Каїном, не старались залізти в труси до кожної дівчини, в радіусі п’яти метрів.

— В радіусі п’яти метрів тільки ти, — відповів жартома він.

— Яка несподіванка, — огризнулась я та закотила очі.

— Куди тебе відвести? — запитав спокійно він.

— В найближчий дешевий капсульний готель, — прошепотіла я.

— А не до дому? — сказав Аввадон.

— Завіт спалив мою хату, — відповіла я та включила голограму.

Випадковим рухом я переключила останні новини на запис вибуху що забрав Пандору. Він виглядав ошелешеним та здивованим. Запала незручна тиша, яку моя п’яна голова вирішила розірвати криком.

— І найгірше вони спалили мого улюбленого крабика! — сказала я, а люди що були довкола скоса подивились на мене.

— Це іграшка? — здивовано запитав він.

— Ні! — відповіла я ледь не закричавши, — це шпилька для волосся.

Аввадон розсміявся, а я не зрозуміла чому.

— Добре, — сказав спокійно він, — проспишся в мене в гостьовій спальні.