Розділ 11

— Ви помилились, — прошепотіла Ноут і кудись втекла.

 Його погляд продовжував питати мене, і я знала, що йому потрібно пояснення.

— Ти її знаєш? І як вона з'явилася тут? — запитав він, висловивши своє здивування.

— Так, я знаю її, — відповіла я, намагаючись зберегти спокій, — але я навіть не підозрювала, що вона тут буде. 

Каїн прищулив очі та пішов кудись геть, а я відчула, що він спробує з'ясувати більше. Проте в цей момент до мене підійшов Аввадон.

— Що сталося, Ексенайт? Чому ти тут стоїш сама? — його погляд пробігав між нами.

— Нічого, Аввадон. Просто коротка зустріч зі старою "знайомою", — відповіла я з усмішкою.

Він поклав руку на моє плече і виявив неочікувану теплоту.

— Будь обережна, Ексенайт. Я відчуваю, що в цьому приховано багато більше, ніж здається на перший погляд, — сказав спокійно він.

Він відвів кудись погляд і витримавши паузу продовжив:

— Ексенайт, ти не можеш дозволити собі бути необачною. Я не люблю сюрпризів, особливо коли вони пов'язані з моїми ворогами, — промовив спокійно він, після чого запитав, — знову з’являються проблеми?

Поглянула на нього, вагаючись, наскільки багато йому розповідати.

— Це було лише невелике непорозуміння, — відповіла я, відводячи погляд, — одна особа з минулого, що вирішила відзначити свою присутність.

Аввадон придивився до мене, якби намагаючись проникнути в мої думки.

— Не вважай мене дурнем, Ексенайт. Я відчуваю, що ти мені не розповідаєш все. Якщо є які-небудь проблеми, я тут, щоб допомогти, — сказав холодно він.

— Аввадон, я вам вдячна за вашу турботу, але це справа особиста, якою я вже займусь. Немає потреби перейматись, — відповіла я, намагаючись подати себе впевнено.

Бос припинив мої слова ледь помітним підняттям брови. Його холодний погляд не втрачав серйозності.

— Ти знаєш, що я вірю в твою здатність впоратися з будь-якою ситуацією. Але пам'ятай, твоя безпека і успіх місії – це першочергові завдання. Якщо ти вирішиш, що потрібна моя допомога, не соромся звертатися, — промовив він.

Я покивала головою, погоджуючись і наче дякуючи йому за розуміння. Аввадон вирішив не продовжувати тему і відвернувся.

— Шлейка розстібнулась, — прошипіла роздратовано я і миттю схопила верх сукні.

Він різко наблизився до мене та доторкнувся своєю холодною рукою до моєї спини, обходячи краї вирізу. 

— Дозволь мені, — промовив він, ретельно виправляючи шлейку і повільно опускаючи руку. 

— Дякую, — прошепотіла я відповіла, легко посміхаючись. 

Він погладив мою спину і відійшов, залишивши мене в змішаних почуттях.

Каїн повернувся, і на його обличчі все ще було помітно здивування. 

— Ти знаєш цю дівчину, Ноут? — запитав він.

— Так, вона мене недавно старалась ліквідувати, — відповіла я, трошки лукавлячи.

Каїн подивився на мене, вигляд його був напружений, і я відчувала, що йому щось не сподобалося в цій історії.

— Ліквідувати? Що ти маєш на увазі? Це знову пов'язано з роботою, чи це особиста справа? — питав він, роблячи крок у мою сторону.

Я зітхнула і почала пояснення:

— Ця ідіотка думала, що я підірвала свою сестру, — пояснила спокійно я, — а насправді це зробив мій татко. 

Каїн нахмурив брови, виглядаючи невдоволеним.

— Як це сталося, що вона тут? — запитав роздратовано він. 

— Питання тут не до мене, а до вашої служби безпеки, — сказала я.

Він поглянув на мене і підняв брову, виражаючи сумнів. 

— Я не би був так впевнений, якби не бачив тебе в дії. Але ти повинна пам'ятати, що тут багато ризиків, особливо коли стосується твоєї родини, — сказав він серйозно. 

Я знала, що він має рацію, але і в моєму житті були дещо інші мотивації та цілі.

Каїн замислився, а його вигляд вигравав деяку занепокоєння. Він, схоже, розумів, наскільки складна може бути твоя ситуація, особливо коли вороги виявляються ближче, ніж ти очікував.

— Ти впевнена, що можеш вирішити це сама? — запитав він нарешті.

— Так, Каїн. Я знаю, як діяти. І мені не потрібна ваша допомога у цій справі, — відповіла я, зберігаючи вираз невразливості.

Каїн знову нахмурив брови, але вирішив не продовжувати розмову далі. Він лише кивнув і відійшов, залишивши мене з мішаними почуттями та сприйняттям того, що важливі події тільки починаються.

Після його відходу я вирішила повернутися до Аввадона, але вже в іншому настрої. Він продовжував спостерігати за подіями в залі, і я приєдналася до нього.

— Як ти себе почуваєш, Ексенайт? — спитав він, не відводячи погляду від гостей.

— Добре, Аввадон. Просто кілька несподіваних зустрічей, але це не завадить нам виконати місію, — відповіла я, намагаючись виглядати впевнено.

За кілька хвилин до нас підійшов Каїн. Він виглядав невпевнено, але рішуче.

— Ви чули що сталось з Роялом? — запитав спокійно він.

— Копита відкинув, а я гроші просрала, — вилаялась роздратовано я.

— Ти щось знаєш? — запитав здивовано бос.

— Ага, — погодилась я та закотила очі, — а грошики за роботу я так і не отримаю. Договір втрачає вартість в разі його смерті.

— Поясни, — попросив спокійно Аввадон.

— Я була його кібердетективом, — промовила спокійно я, — там була ситуація, він боявся що його ліквідують. Але зараз мені краще паритись за власне життя…

— Я не збираюсь тебе вбивати, — сказав мій бос.

— На жаль, на основі вашої репутації, Аввадоне Мортімер, я маю підстави для хвилювання, — відповіла холодно я та продовжила, — а ще більше, через незрозумілий статус Рояла.

— І які в тебе причини, щоб так думати? — здивовано запитав Каїн.

— Бачте, — прошепотіла я, — його профіль дав дивний збіг з одним «науковцем», головним інвестором завіту. Це було б дещо складно, адже Роялу тоді було від сили дев’ятнадцять. Та він міг банально змінити собі вік. Згадки про Ді Рояла в базах почались тільки в вісімдесятому.