Розділ 9

— Окей? — здивовано прошепотіла я, — буду нянькою багатого придурка.

— Не здохни, — пожартував Джей.

— Не збираюсь, — відповіла роздратовано я.

— Не ображайся, — сказав спокійно ріпер, — але я тебе попередив.

— А цей Аввадон, — прошепотіла я.

— Аввадон — не той, кому варто довіряти, — відповів Джей, — він завжди грає в свою гру, і йому важко вгадати, чий бік він взяв. Та він зараз в боргу перед тобою, от і вирішив тебе використати. 

— Якщо він має борг перед мною, чому він мені не повідомив? — запитала я здивовано. 

— Так працюють люди в його сфері, — пояснив Джей, — вони завжди тримають карту в рукаві та роблять все тільки в своєму інтересі. Тобі краще тримати очі відкритими. 

— Я завжди це роблю, — впевнено відповіла я, — а Каїн, здається, теж може мати на мене якісь свої плани. 

— Точно, — згодився Джей, — Каїн, теж не той, кому варто вірити. Тобі слід бути обережною, але не забувай, що я завжди тебе захищу. Якщо щось піде з ним не так, звертайся до мене. 

— Дякую за підтримку, — сказала я вдячно, — здається, це буде цікава пригода.

— Далі, — продовжив спокійно він, — з ними розібрались, час з тобою розрулити Ексенайт.

— В мене все зрозуміло, мене або ліквідують ті придурки, або Аввадон за смерть Рояла, — пожартувала я та закотила очі.

— Тут швидче за все варіант два, в Завіту освіта не на заправці куплена, — відповів мені Джей, — хто тягатиметься з Аввадоном, опиниться в крематорії.

— Згодна, але чому Дживон мене так легко відпустила? — здивовано запитала я.

— Для початку хто така Дживон, — прокоментував він.

— Одна пришиблена, така ж як і моя матінка, колеги ж! — прокричала я.

— Оберти зменш, моя ти безцінна, — попросив ріпер, — і ти давно не згадувала свою мати.

— Вона з татком, так то моїм вітчимом, надала перевагу більш вдалим дітям, — пояснила я борючись з неприємним пекучим відчуттям в носі.

— Жах, — замислився Джей, — вона, мабуть, вирішила, що ти зайва або можливо вже не та, на кого вона сподівалася. Люди, здається, завжди роблять вибір на користь тих, хто їм потрібен зараз, а не за минуле. 

— А мені все одно, — відповіла я зі зневагою, — мене не цікавлять її міркування. 

— Ну, ти вже не дитина, щоб турбуватися про те, що думають інші, — зауважив ріпер. 

— Так, але іноді хочеться, щоб тебе розуміли, — відповіла я, смішливо піднімаючи брову.

— Ну, з цим у нас усім проблеми, — сказав Джей і додав, — але ти маєш мене, і це вже дуже багато.

— Звучить нарцистично, — прокоментувала я.

— А ще хто тобі поставить найкраще імпланти, — додав він.

— Це беззаперечно ти, — відповіла я, — бармене! Мені токійського чаю.

До мене наблизився робот, який миттю змішав замовлений мною напій і я швидко забрала свій стакан.

— Молодець, — похвалила я машину.

— Ти завжди вмієш підняти настрій, — зауважив Джей, піднімаючи свій келих на честь мене.

— І не тільки настрій! — пожартувала я.

— Я не спатиму з клієнткою, — серйозно відповів він.

— Я не спатиму з єдиним другом що не старається мені подарувати квитки до праотців, — промовила я, після чого додала, — і на твоєму дивані також. Підкинеш мене до капсульного готелю, там і відісплюсь.

— Що ж, тоді на тебе чекає космічний номер, — сміючись, відповів Джей.

— І моя поламана спина, ну за мій день народження! — підняла я пустий келих.

Треба було поставити фільтри, я вже напилась. Твою материнську плату!

Миттю ззаду до мене хтось наблизився. 

Це був Аввадон, який чомусь був тут та вирішив долучитися до нашої розмови. Він передав мені коктейль «Блакитна лагуна» і наблизився до мене.

— Здається, ти гарно проводиш час, Ексенайт, — сказав він, сміючись.

— Трошки відпочинку не зашкодить, — відповіла я.

— Ну, готова взятися за роботу? — запитав Аввадон.

— Звісно, — відповіла я, — що потрібно робити?

— Каїн прибуде завтра, — поінформував нас Аввадон, — тобі треба взяти його під своє крило та переконатися, що він досягне бажаного.

— І що саме йому потрібно зробити в нашому місті? — запитала я.

— Ти не повинна знати деталей, — відповів Аввадон, — ти просто маєш робити те що він хоче, вести його куди він хоче, і пильно тримати очі на ньому.

— Інакше кажучи, я його нянька? — посміхнулася я.

— Так, можеш так вважати, — сказав Аввадон, — але це важливо для нашого бізнесу. Крім того, ти будеш винагороджена.

— Я завжди готова до нових викликів, — відповіла я.

Аввадон витягнув ще одну пачку грошей і витягнув руку, щоб передати її мені.

— Ти вже отримала попередню винагороду, — додав він, — це на одяг і щоб ти перефарбувалась.

Я взяла гроші і припинила на мить думати про всю цю історію.

— Чому я маю перефарбуватись? — запитала здивовано я та закотила очі.

— В тебе коріння відросло, а наш друг надає перевагу натуральним кольорам волосся.

— Ви можете розраховувати на мене, — сказала я, — і я вас не підведу.

Аввадон покивав головою і пішов, залишивши мене з Джеєм.

— Ти вже втягнута в цю справу, — зауважив Джей, — так що будь обережною.

— Я завжди обережна, — відповіла я, — але це цікава робота, і я не планую втрачати такий шанс.

Відіспавшись в дешевому готелі я відправилась з самого ранку до Аввадона. Випивши трохи таблеток, щоб справитись з похмілля я запила їх та сіла в ліфт. Помахавши охоронцю що стояв в вітальні пентхауса я розвалилась на дивані.

— Спізнилася, Ексенайт, — сказав Аввадон, виходячи із сусідньої кімнати. 

— Похмілля, — вибачаючись, відповіла я, — трошки важко ранком підніматися. 

— Немає часу для зайвих виправдань, — суворо сказав він, — сьогодні важливий день. Каїн прибуде через годину, і ти маєш бути готовою. 

— Зрозуміло, — відповіла я, розглядаючи його вимогливий вигляд.