Розділ 8

Я зігнула руку і гарно оглянула її. Тоді подивилась на іншу. Все було не так, як раніше. Джей спостерігав за моєю реакцією, і його вигляд вказував, що він задоволений результатом.

— Як ти себе відчуваєш? — поцікавився він.

— Неймовірно, — відповіла я.

— Ми зробили свою роботу на високому рівні, — сказав спокійно він.

— Зразу видно, — прокоментувала я.

— Мені прийшлось відрихтувати тобі руку, туди хтось блокератор запхав, — промовив Джей.

— І що тепер? — запитала спокійно я.

— В твоєї рути тепер в два рази більше функцій, — відповів холодно він.

— Прикольно, — прокоментувала я, після чого запитала, — що там з очима? 

— В тебе, як ми говоримо, державні імпланти, — пояснив він, — я не знаю звідки в тебе вони з'явились.

— Їх установили на роботі, після вибуху, — пояснила спокійно я, — можеш глянути на голограму.

Миттю з моєї руки вилетіла правильна версія подій, а Джей швидко подивився.

— Капець, — вилаявся він, — хто це чудо?

— Мій батько, — відповіла спокійно я, — доктор Трей Вінтерроуз.

— Не повірю, — прокоментував Джей.

— Чому? — здивовано запитала я.

— Тому, що я думав, що саме він тоді відкинув копита, — сказав він.

— Тоді загинула моя сестра, — прошепотіла я.

— Зрозумів, — відповів спокійно він, після чого додав, — заскоч до них.

Миттю на моєму комунікаторі з’явилась якась адреса і на карті як добратись туди. 

Я вийшла на вулицю і зупинила таксі, ввела адресу і досить швидко опинилась в преміальному районі, після чого швидко показала пропуск одному з охоронців, після чого якийсь інший чоловік в чорному костюмі повів мене до ліфта. Він натиснув на кнопку останнього поверху, досить швидко він відвів мене в якийсь пентхаус.

Всередині все було наче з сторінок гламурного журналу, а на шкіряному дивані біля каміна сидів молодий чоловік з чорним волоссям та яскраво червоними очима. Він був одягнутий в модний чорний костюм, а в руці тримав стакан віскі.

— Вітаю, Ексенайт, — привітався незнайомець.

— Хто ви? — запитала здивовано я.

— Я Аввадон, — відповів холодно він.

— І що вам від мене потрібно? — запитала в нього я.

— Багато, — прошепотів він, — але зараз тільки одна маленька послуга.

— Слухаю, — спокійно промовила я.

— Потрібно дістати одну дрібничку, — сказав спокійно він.

— Можна якісь подробиці, — попросила спокійно я.

— Ні, — наказав холодно він.

Відмовитися було не в моїй натурі, адже я розуміла, що тут є більше, ніж здається на перший погляд. Аввадон підставив мені долоню, і я відчула яка ж була його гаряча шкіра, коли він віддав мені якийсь невеличкий пристрій.

— Доставте це до лабораторії на південному крилі міста, — сказав він, додавши, — та зробіть це якомога швидше.

Я подивилася на пристрій, виявивши, що це щось технологічне, але без деталей, що стосувалися його призначення.

— І якщо я відмовлюся? — спитала я, хоча вже заздалегідь знала відповідь.

Аввадон усміхнувся, і його червоні очі засяяли.

— Ти не відмовишся. Інакше твоє життя може розвиватися зовсім не так, як ти того хочеш, — відповів холодно він.

— Добре, я зроблю це, — погодилась я та закотила очі, після чого запитав, — але скажіть мені, що це за пристрій?

— На тобі вже завдання, нехай це буде сюрприз, — відповів він і встав з дивану.

Я піднялася з дивану та швидко вийшла з пентхауса. Дорога до лабораторії на південному крилі міста пройшла досить швидко, але мої думки були зайняті загадковим пристроєм, який мені довелося доставити.

У лабораторії мене вже чекав чоловік в лабораторному халаті, який здавався досить серйозним і зосередженим на своїй роботі.

— Доставте пристрій, — сказав він, не відводячи очей від монітора.

Я витягнула пристрій і віддала йому. Лаборант взяв його, поклав на стіл і почав вивчати.

— Що це за пристрій? І для чого вам це? — запитала я.

Лаборант підняв погляд і подивився на мене.

— Вам краще не знати. Ваше завдання — просто доставити його. Решта не стосується вас, — відповів він на моє питання.

Я не вперше отримала відповідь, яка залишалася без докладних пояснень. Це викликало в мене ще більше питань, але я вирішила їх залишити на потім. Моя угода з Аввадоном, очевидно, пов'язана з чимось більшим, ніж виглядає на перший погляд.

Закінчивши свою роботу в лабораторії, я вийшла на вулицю і вирішила повернутися до Джея, щоб з'ясувати, що відбувається. Знову сідаючи в таксі, я думала про те, що вже сталося та що може відбутися далі.

Джей був все ще в пентхаусі, коли я повернулася. Він дивився в вікно, але його увага відразу ж звернулася на мене, коли я ввійшла.

— Як все пройшло в лабораторії? — спитав він, піднімаючи брову.

— Здала пристрій, — коротко відповіла я.

— Ти хочеш розповісти, що там відбувається? — запитав Джей.

— На жаль, ні. Лише доставка, — відповіла я, вагаючись, чи розкривати більше інформації.

— Це дуже дивно. Таємничий план, що скажеш? — відповів він, сідаючи поруч.

Миттю, наче нізвідки з’явився Аввадон. Він жестом попросив нас наблизитись і дістав дві пачки грошей. Одну він кинув Джею, а іншу мені. Наступним жестом він наказав ріперу йти геть, але мене чомусь попросив залишитись. 

Він перевів погляд в далину і заговорив.

— Мені потрібні твої послуги, — сказав холодно він.

— Так, сер, — погодилась спокійно я.

— І не хочеш знати? — запитав він.

— Мені потрібні бабки, — відповіла йому я, — мені треба нову хату.

— Потрібна охорона та супровід на вечірці, — сказав холодно Аввадон.

— На жаль ескорт не моя робота, — прокоментувала я і усміхнувшись показово поклонилась.

— Я тобі пропоную дещо інше, — сказав Аввадон, — потрібно в гарненькій сукні стояти і пильнувати, щоб гості один одного не повбивали.