Розділ 2

Я повернулась до себе і швидко відкрила приховану панель управління. Ввівши пароль, була здивованою, він не підійшов.  Попробувала знову, але зіткнулась з невдачею. Що взагалі сталось? Пролетіло в моїй голові. Я натиснула на руку і поглянула в нотатник. До вечірки ще залишилось трохи часу. 

Переодягнувшись спустилась до автобуса та вирушила на вечірку. Транспорт стрімко мчався через тунель, а в моїй голові вертілися різноманітні думки про Рояла, його імпланти та аномалії в них, а ще про те, що може на мене чекати у майбутньому.

Я зайшла в середину нічного клубу, що був залитий неоном. В середині було шумно і багатолюдним, всі танцювали під гучне техно. Серед натовпу що танцював я помітила Рояла. Він стояв на барі, тримаючи келих шампанського. Здаля його обличчя виглядало спокійною, але щось в його погляді здавалося неправильним. Я вирішила підійти до нього і розпочати розмову.

— Привіт, Роял. Як ти себе почуваєш? — запитала я.

— Прекрасно, як завжди. Ти виглядаєш чудово, до речі, — відповів він, піднімаючи келих для привітання.

Моя думка повернулася до роботи і Ноут, але я намагалась не давати цьому відобразитися на своєму обличчі.

— Дякую. Але я маю декілька запитань щодо твоїх імплантів. Чи все в порядку? — запитала я трохи задумано.

— Що ти маєш на увазі? У мене все добре, — відповів дещо жартівливо Роял, але його погляд трошки змінився.

— Моя робота, зараз пов'язана з технічним аудитом твоїх імплантів. Я отримала деяку інформацію, яка може бути трошки тривожною. Ти не помічав жодних аномалій або незвичайних подій? — запитала я.

Роял поморщився, але потім чомусь вирішив розсміятися.

— Ти серйозно віриш в такі речі? Можливо, тобі просто потрібно трошки відпочити від цієї роботи, — відповів він.

Я відчула легке стиснення в грудях, але вирішила не показувати свої емоції.

— Можливо, ти правий. Але якщо з'являться які-небудь проблеми, не соромся звертатися. Я завжди готова тобі допомогти, — сказала я, спробувавши зробити свій голос спокійним.

Роял погодився, і я вирішила не затягувати розмову. Я відійшла, спробувавши повернутися до атмосфери вечірки, але тінь сумніву лишалася в глибині моєї свідомості.

Взявши до рук склянку з синтетиком випила все. Слідкуючи поглядом за всіма гостями, миттю помітила дивну поведінку Рояла. Чомусь мені здалось, що він себе чи погано почувався чи ще щось сталось.

Я швидко спочатку підійшла до місця де він стояв. Нічого. Але він чомусь залишив на підлозі свій келих. Підняла його і наче напружила праве око. Миттю перед моїми очима пробіг дивний текст, а в голові я почула голос жінки:

— Порушень в інфрачервоному спектрі не помічено, — сказала вона.

Я підвела погляд і чомусь все було червоним, побачила білі, блискучі сліди, що вели до чоловічого туалету. Проігнорувавши правила, відкрила двері та увійшла всередину. На підлозі сидів Роял тримаючись за голову. Він виглядав неакуратно і розтріпано. Не знала, що це сталось, але згадуючи ті повідомлення я зразу зрозуміла що його або накачали наркотиками, або взламали його мозкові імпланти.

Я миттю підійшла до нього і постаралась заговорити.

— Кохана! — закричав роздратовано він.

— Альо! — прокричала у відповідь я, — мізки закоротили?

— Вони прийдуть! — закричав він.

— Хто? — здивовано запитала я.

— Ті в кого емблема кліща… — прошепотів він.

— Хто? — промовила я.

— Проєкт завіт, — відповів спокійно він.

— Тепер поясню вам, вам або зламали нейрочіп чи мозковий імплант, — прошепотіла я, після чого зупинилась.

В моїй голові пролунав знову голос незнайомки.

— Розширені зіниці та страх до світла, гіпертермія, легка тахікардія та дивна поведінка, можливе отруєння дурманом, — промовила вона.

— Що таке дурман? — запитала в думках я.

— Дурман — отруйна рослина з родини пасльонових, має в собі гістоціамін, скополамін та атропін, — пояснила вона.

З усіх сил я спробувала підняти його і винести його з туалету. 

Вихопивши його під пахвами, я вивела Рояла з клубу, намагаючись не викликати підозр. Час від часу,  кидала погляди на тіньові фігури, що спостерігали за нами, але вони швидко губились серед нічного міста. Дійшовши до автобуса, поїхала з ним до лікарні. Коли двері закрились, поклала Рояла на сидіння. Моя голова працювала на повну потужність, намагаючись розібратися в ситуації.

"Проект Завіт," подумала я.

Хто це і що вони хочуть від Рояла?

І чому його мозкові імпланти стали об'єктом атаки?

Це були питання, на які я мусила знайти відповіді.

Я притягнула його до приймальні та побачила настільки стурбованою була медсестра. Коли його забрали я сіла на лавку і опустила голову в очікуванні.

"Треба діяти швидко," подумала я.

— Треба діяти швидко, — пролунав в моїй голові голос. Я підняла голову і побачила, що переді мною стоїть жінка в білому халаті. 

— Хто ти? Що тут відбувається? — запитала я, відчуваючи легке пульсування в голові.

— Я — Пандора, — відповіла жінка, — ти в небезпеці, і тобі слід діяти швидко. Проєкт Завіт вже відстежує тебе.

— Що за Проєкт Завіт? І що вони хочуть від Рояла? — запитала я, намагаючись розгледіти її обличчя уважно.

— Проєкт Завіт — таємна організація, яка вивчає і контролює технології біологічної зброї. Вони мають свої плани щодо Рояла, і тобі треба врятувати його, — пояснила Система.

Мої думки стрімко рушилися. Як я можу врятувати Рояла від Проєкт Завіт? Що за технології імплантів вони вивчають? Чому вони взялись за Рояла? В мене було багато питань, на які мені слід знайти відповіді.

Миттю все стало знову нормальним. Звуки дзвінків і звичний шум лікарні. Я відчула, як ця жінка зникає з моєї свідомості, залишаючи за собою лише слабке пульсівне відчуття. Я знову залишилась наодинці зі своїми думками і завданням врятувати Рояла від Проекту Завіт.