Розділ 1

РОЗДІЛ 1

ТІНЬ НА КАРТІ

Мері, якій щойно виповнилося чотирнадцять, сиділа за столом, заваленим травами та сухими корінцями, і в її голові панував хаос, зовсім не схожий на ідеальний порядок, що підтримувала її бабуся, —головна цілителька Етерфолу.

Бабуся Селена постійно повторювала: «Життя — це нескінченне обстеження, Мері. Кожен корінець, кожна зірочка моху має своє місце». Але Мері не цікавили мазі від бородавок чи відвари від застуди. Її очі блукали від полиці зі сушеними дзвіночками до єдиного в кімнаті забороненого предмета: старогопотрісканого атласу.

Це була карта світу до появи Завіси. І на місці, де зараз був суцільний, непрохідний Ліс Розбитих Снів, ясніла позначка: «Королівська Обсерваторія та Сади Світла. Місце Створення».

— Ти знову дивишся на це, дитино, — пролунав сухий, але лагідний голос бабусі. Вона зайшла, тримаючи в руках пучок м’яти, який пахнув свіжою надією.

Мері швидко згорнула карту.

— Я просто…цікавлюся. Що означає «Місце Створення»?

Бабуся Селена поставила м’яту, її погляд став відчужено-далеким, як і завжди, коли мова заходила про Ліс.

— Це означає легенду, Мері. Красиву, стару, але все одно неправдиву. Там немає Світла, лише тінь. І пам’ятай, що сталося з твоїм татом.

Батько Мері був картографом. П’ять років тому він вирушив до Лісу, щоб оновити карти,  пройшов  за Дуб і не повернувся. Офіційна версія: заблукав.

Неофіційна, яку шепотіли в Етерфолі: його поглинула Завіса, як і всіх інших.

Але минулої ночі Мері бачила сон. Не просто сон, а ясний, пронизливий образ: батько стоїть у серці гущавини і  в руці тримає не карту, а… кришталевий компас, який яскраво світиться. Батько не мав вигляду загубленого, він здавався  захищеним. І перш ніж Мері прокинулася, вона почула його голос, ледь чутний, наче шелест листя: «Правда не в тому, що росте, Мері. Вона в тому, що було приховано під землею. Знайди Світильник».

Мері підвелася, відчуваючи неспокійний жар у грудях. Вона знала: цього дня її обстеження  буде іншим. Серед усіх корінців та трав вона повинна знайти те, що їй 

знадобиться для подорожі в тінь.

— Бабусю, — сказала дівчина, намагаючись, щоб її голос звучав максимально буденно, — мені потрібна нічна роса з-під старого Дуба для нової настоянки.

Бабуся примружила очі. Цілителька знала, коли їй  не кажуть правду.

Але вона також розуміла, що заборона лише підживлює цікавість.

— Добре, Мері, — нарешті зітхнула вона. — Візьми ліхтар. І пам’ятай: ні кроку за Дуб.