ПРОЛОГ
ШЕПІТ ЗГАСАЮЧОГО СВІТЛА
Дехто казав, що Ліс Розбитих Снів завжди був там, нерухомий, як кістка світу. Інші стверджували, що він виріс за одну ніч, поглинаючи світло та пам’ять. Але всі мешканці селища Етерфол знали одне: не варто було йти далі, ніж до старого Дуба, що стояв на краю оброблених полів.
Віти дерева, наче вузлуваті пальці, вказували на гущавину, де зникав сонячний промінь. За ним починалася Завіса — зачарований ліс, який протягом останніх двох століть відмовлявся ділитися своїми таємницями, а натомість забирав чужі. Він крав усе: сміливців, які шукали його серце, спогади про коханих, що не повернулися, а іноді навіть колір неба, залишаючи над Етерфолом похмурийсвинцевий відтінок.
І хоча мудрі старці застерігали, що Правда Лісу — це найнебезпечніший скарб, десь у цьому сірому, примарному світі жевріла маленька іскорка. Вона належала дівчинці, котра ще не знала ціни, яку доведеться заплатити за знання.