Запис №113 — Квантовий Кіш Троїчності

📓 Запис №113 — Квантовий Кіш Троїчності
Всесвіт: сектор Q 99 (Зона квантової невизначеності)
Локація: Плато Шредінґера Старшого, перехрестя Хвильового та Часткового Розломів
Атмосфера: мерехтливі інтерференційні візерунки та фон зі спонтанних фотонних спалахів
Мешканці: кванторуси — істоти, здатні приймати хвильову або корпускулярну форму, або входити в резонанс альфа-бета-гаммових полів.

КОНТЕКСТ

Як незалежному пілоту, що досяг рівня 15-ти подорожей, Міністерство Мультиголкових Польотів надіслало мені вітальну листівку та пакунок з очищеним лутцем.
На відміну від пального, яке я купував самостійно, міністерський лутц виглядав як витвір мистецтва — бюрократію можна критикувати за неповороткість, але чесно треба визнати: лутц у них — відмінний.
Його очистка дозволяла здійснити 16-ту ювілейну подорож до краю мультивсесвіту - туди, де завершуються звичні фізичні закони, і все - від найменшої частинки до гігантської чорної діри, живе за власними правилами.

Що ж… відсвяткувати круглу дату на межі старого й нового року я вирішив мандрівкою у бік невизначеності - на Плато Шредінґера Старшого - туди, де навіть слово "кулінарія" може писатися як "янілукар".

ПРИБУТТЯ

Мультиголка проколола тканину сектора Q-99 не зі звичним хрустом, а з м’яким, майже святковим дзвоном — наче хтось обережно чокнувся келихами.
Я з’явився на Плато та відчув одразу три стани:
радість - як перед початком свята,
тривогу - як перед першим тостом,
і дивний спокій - ніби все вже сталося, і я просто згадую.

Під ногами не було твердої поверхні - плато одночасно існувало і не існувало. Кожен крок могло бути зроблено, скасовано і повторено в іншій версії реальності. Повітря мерехтіло інтерференційними візерунками, а фотонні іскри спалахували та згасали, мов феєрверк, якого не було.
Кванторуси з’явились з нізвідки та одразу зникли в нікуди. Спершу - як хвилі. Потім - як частини. І врешті - як пульсуючі фігури з альфа-, бета- й гамма-ритмів.

— Ти тут не просто, щоб приготувати їжу, Поль, — сказали вони одразу трьома способами.
— Ти тут, щоб приготувати те, яким буде наступний рік.

Від відповідальності в мене одночасно зжались всі сфінктери.

І тут урочисто з’явився, одразу зник і знову з’явився Хранитель Невизначеності Трихронопатронус. Його форма змінювалася щосекунди, біла борода то з’являлась, то зникала, але голос був теплим і несподівано святковим.

— Щороку Всесвіт має оновлюватися, - сказав він. - І щороку це залежить від того, як  приготують три святкові кіші. У тому, як буде створен кожен, складеться фізика взаємодій у всіх мультивсесвітах.

Я зрозумів що це не екзамен.
Це — новорічний стіл буття.

ІНГРЕДІЄНТИ — ОТРИМАННЯ

Інгредієнти почали з’являтися не одразу, а тільки після того, як я подумки усвідомив себе і як частину, і як хвилю, і як ритм. Зізнаюсь — для цього мені довелося з’їсти якийсь корінь, який дав мені Трихронопатронус. Змушений попередити наших молодших читачів: я не підтримую безвідповідальне поїдання коренів, запропонованих незнайомими істотами, але в своє виправдання скажу, що Трихронопатронусу я довіряв, та й ситуація була відповідна.

Суперпозиційні кільця порею з’являлись у моїх щупальцях одразу в двох станах — свіжі й вже карамелізовані. Я моргнув — і одне зникло. Я видихнув — і з’явилось інше. Довелося, моргаючи й чхаючи, прийняти обидва.

Яйця коілйона кванторуси передали мені обережно, як крихкі ялинкові прикраси. Я трохи зжав - одне тріснуло… і в ту ж мить виявилось цілим. Я вирішив більше не експериментувати.

Крем Невизначеності тікав, переливаючись із посудини в посудину — іноді згадуючи, що він рідина, іноді — що речовина, а іноді думаючи, що саме на ньому тримається весь світ.

Сіль Планка мені видали точно відміряною щіпкою — не за масою, а за значущістю. Я зрозумів: пересолю — Всесвіт стане надто визначеним. Недодам — розпадеться на загадки.

Перець декогеренції розсипався, як феєрверк, і я встиг накрити його кришкою, перш ніж він почав спостерігати сам себе.

Альфа-бета-гамма спеції приніс особисто Трихронопатронус.
— Це додається лише якщо ти віриш, що наступний рік може бути кращим, — сказав він.
Я кивнув. Інакше б не стояв тут.

ПРИГОТУВАННЯ

Коли настав Момент Квантового Світанку, суперпіч заспівала одразу двома температурами, але я не дивився на суміш — пам’ятав урок: спостереження руйнує гармонію.

Хвильовий шлях ледь не зірвався, коли інтерференційні візерунки почали виходити за межі форми. Я зупинився, сповільнив дихання, згадав, як у дитинстві чекав урочистого бою церковних дзвонів, і дав хвилі пройти крізь себе. Скоринка затремтіла та залишилась живою.

Шлях часток був небезпечнішим. Суміш почала кристалізуватися занадто швидко, і реальність навколо застигла. Я різко охолодив форму, ризикуючи заморозити все плато, але встиг — точки закріпились, не перетворившись на в’язницю.

Альфа-бета-гамний шлях був найтендітнішим. Спеції спалахнули трохи раніше часу, і простір зазвучав, як натягнута струна. Я додав їх не щупальцем, а спогадом про те, як колись усе починалося з нуля - і вдалося! Скоринка зафлуоресціювала м’яко, як гірлянда у темряві.

Хвильовий кіш розчиняв межі. Я скуштував — і відчув, як думки стають текучими, страхи втрачають форму, а надії перестають вимагати доказів.

Частковий кіш був щільним, чесним. Кожен смак — на своєму місці. Він нагадував: іноді світу потрібні точки опори, щоб не розсипатись. І створював ці опори.