Суп-контакт «БіоБуль»

📓 Запис №04 — Суп-контакт «БіоБуль»
Всесвіт: Сектор Q‑33, Транзитний Вузол Бета‑5 на Розломі Тріангулма.
Локація: мікроскопічна планета всередині шлунка газового Титана.
Атмосфера: все смердить, кипить і все дихає. Все. Навіть ложка.
Жителі: малорозумні бактерії, що зливаються в Колонію з імперськими амбіціями.

🧷 ПРИБУТТЯ

Приземлитися на планету всередині шлунка газового Титана — мабуть, найгірше моє рішення за цей ранок.
Сморід зустрів мене раніше, ніж поверхня: різкий, тягучий, обволікаючий. Здавалося, саме повітря хотіло розжувати та перетравити мене.

За мить я усвідомив, що поверхня під щупальцями — рухається. Вона ворушилася, булькала, сичала, аж раптом її частина витягнулася і… спробувала мене з’їсти.

Я заверещав, заметляв щупальцями та вже приготувався до загибелі, аж тут із комутатора пролунало…
КОМУТАТОР: Релакс, Поль. Вони вже зрозуміли, що ти їстівний, але ще не второпали, що ти кухар!»

Я витягнув з кітеля самурайський шеф-ніж та голосно проголосив: Я — шеф-восьминіг ресторану “Катарсис”! Споживання мене суперечить пункту 7.8 Всесвітнього Кодексу Харчових Ланцюгів!

Насправді я не мав уявлення, чи чули ці бактерії про кодекс, але — о диво: вони відступили. В їхніх ворушких тілах щось переконфігурувалося, і напроти мене вирісла Колонія — тронна зала з напівпрозорого слизу.

Частина Колонії підповзла до мене, наче жива завіса з мільйонів мікроскопічних тіл.
Їхній представник — фермент - стара, трохи пошарпана Лігаза передала: якщо ти кухар — зготуй нам суп БіоБуль. Або сам станеш їжею.

Я спитав, навіщо їм це. Відповідь прийшла одразу — мільярдом тонких, ледь чутних голосів: Щоб бути разом і споживати щось, крім самих себе.

Зафіксувавши здивування в моїх щупальцях, частина бактерій знялася в повітря й різко злетіла мені в нюхові отвори.
СПАЛАХ!

Миттєве знання: БіоБуль — не просто страва. Це колективний імпульс розуму. Коли вони споживають його — їхні думки зливаються в одне свідоме поле. У цю мить зникають страхи, межі й сумніви — залишається лише спільне «ми».

На цій планеті, де кожна молекула «сама за себе» і поглинає сусіда — це спосіб здобути єдність.

Хоча б на час трапези.

Я зрозумів: відмова це смерть.
Згода - ризик розчинитися в чужих розумах.
Та вибір був очевидний. Я вдягнув бактеріостійкий фартух і подумки сказав:
— Починаймо.

 [СКАНЕР: АКТИВОВАНО]
• Температура середовища: +46 °C (відчувається як стояння в каструлі супу)
• Кислотність: pH 2.3 (навіть мій комбінезон почав шипіти)
• Індекс життєвості середовища: 100% (рухається все, навіть каміння)
• Імунологічний ризик: критичний (ймовірність заразитися самим собою — 87%)
• Рівень загрози: помірно-перетравлювальний

КОМУТАТОР: Поль, гарна новина: ти тут найсмачніший. Погана — вони це знають.

🧬 Контекст

Мешканці планети — розумні бактерії. Кожна клітина, фермент, крапля слизу — частина Великої Колонії, але при цьому всі існують окремо. Вони не їдять у звичному сенсі - вони водночас поглинають одне одного й діляться один з іншими смаком під час їстівного процесу.

Головний ритуал — суп-контакт «БіоБуль», що викликає тимчасове злиття. Поки вони їдять суп — вони справжній єдиний організм, велетенський і гордий. І в той момент, в цьому дійсно великому організмі прокидаються імперські амбіції — на щастя, лише на час трапези.

Під час споживання супу кожна спора, кожна слизова часточка розчиняється в гігантській спільній свідомості. Це їхня дипломатія, їхня велич, їхній оргазм і національне свято водночас.

Мене запросили не просто приготувати суп — а стати каталізатором їхнього союзу.
І зізнаюся: думка побути хоча б кілька хвилин частиною багатомільярдної, хоч і малорозумної, флори... здавалась інтригуючою.

🎯 [КВЕСТ АКТИВОВАНО: СУП-КОНТАКТ «БІОБУЛЬ»]

• Етап 1: Збір інгредієнтів
• Етап 2: Приготування
• Етап 3: Історія й символіка
• Етап 4: Проба

🌿 Етап 1: Збір інгредієнтів

• Прото-слина з живої калюжі
Добувати її було найбільш незвично: калюжа сама намагалася мене облизати й втягнути в себе. Я нахилився, погладив її щупальцем — вона задоволено замуркотіла й дозволила набрати пробірку.

• Бактеріо-корінь
Росте просто зі слизових стінок. Тягнувся до мене, ніби хотів зазирнути в очі. Я зрізав півтора корені щипцями, стараючись не піддатися гіпнозу його рухів.

• Слизь-квасель
Вона вже майже свідома: дивилася на мене невинними бульбашковими очима, поки я заколисував її м’якими рухами й різав кубиками. На мить я відчув провину — ніби різав слизьке кошеня.

• Спори «Ну дуже пече»
Кружляли в повітрі, шипіли й жали. Я зібрав пригорщу — мої щупальця задиміли від пекучості.

• Білок дріжджового короля
Найважчий. Він був упертий і не хотів від’єднуватися від Колонії. Довелося вести переговори. Врешті-решт він погодився «пожертвувати три грами заради майбутнього Імперії».

🍲 Етап 2: Приготування

Я розігрів прото-слину в посудині, що не згортається при контакті з живими рідинами.
Пара була липкою й настирливою.

Закривши очі, я додав бактеріо-корінь.
Його рухи гіпнотизували, але я відбивався ритмом вінчика, поки корінь не здався і не розчинився.

Слизь-квасель я натер на тертці — і їй це сподобалося: вона видала томний видих, сама ковзнула в каструлю й задоволено хлюпнула: «буль».