Симфо-суп “Тремоланда”

📓 Запис №234 — Симфо-суп “Тремоланда”
Всесвіт: Сектор Е‑44 (за п’ять парсеків до повороту в галактику Обраннатра)
Локація: за межами чутного спектру, між нотами мі-бемоль і соль-дієз у туманності Астраканта, планета Солар.
Атмосфера: усе звучить. Листя дзвенить, вітер — орган, навіть тиша гуде в до-мінорі
Мешканці: розумні вібрації без тіл, що співають власну сутність; одні — джаз, інші — техно, треті - оперу, а старійшина — Тиша з наголосом.

🚀 ПРИБУТТЯ

Вібрації МультіГолки посилились. Стрибок у зону між мі-бемоль і соль-дієз виявився не стрибком — а ковзанням по грифу космосу. Я виринув у блакитному присмерку туманності Астраканта, де простір згортався акордами, і першим відчув не запах — звук. Повітря звучало кедровою смолою, й це було настільки дивно, що я машинально втягнув його щупальцями, наче пару з кухні.
Комутатор: фіксую фон — до-мінор, помірно-сумно, темп 68.
Кожен крок відлунював м’яким дзвоном. Трава під щупальцями не хрумтіла — а підспівувала тихими квінтами. Листя дерев на вітру давало перламутровий перебір, від якого шкіра ставала гусиною й приємною водночас.
Першою мене зустріла мелодія — не істота, не тінь, а хітовий мотив з трьох нот. Він обплив мене, постояв, ніби обнюхуючи, грайливо пощекотав — і зник, залишивши шлейф флажолетів. Далі завібрував рваний техно-пульс, до нього додався теплий духовий джаз, піднялась оперна тональність. Я стояв у хорі світу і намагався зрозуміти, де тут кухня.
Потім з’явилась старійшина — Тиша з наголосом. Не порожнеча — саме оформлена пауза, важка, як камінь. Вона стала поруч, і всі звуки навколо на мить замовкли, ніби на репетиції перед змахом диригента.
— Кухар? — спитала Тиша.
— Так. Шеф-восьминіг ресторану «Катарсис» —  єдиного у мультивсесвітах з п'ятьма чорними дирами Мішлен.

— Тоді тобі зрозуміла етика. Тут їжу слухають.
Я кивнув. І відзначив, що серце б’ється з легким зсувом на терцію.

🛰️ ДАНІ СКАНЕРА

[СКАНЕР: АКТИВОВАНО]
• Температура: +12 °C (відчувається як теплий звук)
• Тиск: стабільний, у межах земного; коливається в такт вітру
• «Спектральна вологість»: 86 % (в повітрі щільні гармоніки)
• Імпеданс середовища: високий (кожен звук резонує)
• Ризик: втрата слухового «я», переінтонування імені при тривалому перебуванні.

КОМУТАТОР: обережно. Тут можуть «переналаштувати» до невпізнаваності.

🌍 КОНТЕКСТ

На Тремоланді не їдять — слухають. Інгредієнти входять не через рот, а крізь вуха: смак — це узгоджена суперпозиція хвиль, насиченість — глибина гармоній, солоність — наявність шумів. Раз на місяць мешканці збираються на «зведення»: Тиша з наголосом та камертоном сенсу компілює головну страву — симфо-суп Тремоланда. Його не подають — його виконують, а ті, хто дослухав до фіналу, розшаровуються на партії і складаються назад трохи іншими. Кажуть, хтось одного разу не повернувся, обравши назавжди стати партитурою.
Я представився і попросив дозволу приготувати власну версію. Тиша кивнула наголосом.

🎼 [КВЕСТ АКТИВОВАНО: СИМФО-СУП “ТРЕМОЛАНДА”]

• Етап 1: Збір інгредієнтів звуку
• Етап 2: Зведення та варіння
• Етап 3: Історія й символіка
• Етап 4: Проба та розспівка

🥣 ЕТАП 1: ЗБІР ІНГРЕДІЄНТІВ

• 1 кг стертих акордів лісового вітру
Ліс тут — струнолистий, і вітер, проходячи кромками, залишає на корі відбитки акордів, як сіль на березі. Я йшов уздовж крон і щупальцями обережно зішкрібав м’який наліт гармоній — пах він тонким хвойним медом, а внизу звучав грибною гаммою. Кілька разів я ловив себе на тому, що підхоплюю мотив — доводилося зупинятись, щоб не розчинитись у лісовому хоралі.

• 12–16 нот крику сходу (в зібраному вигляді світяться)
Схід тут не світить — він кричить. Коли перша смуга світла ріже туманність, горизонт випускає ідеальний крик: той вилітає зграєю й кружляє над хребтами пагорбів, шиплячи на високих частотах. Я виставив нотозбирачі — вони схожі на тонкі бокали для шампанського — тай почав ловити ці вогні-звуки. Кожна спіймана нота світилася лазуровим, а під щупальцями відчувалась як тонка вібрація живого скла.

• Плівка з низького баса, зібрана біля підніжжя скелі
У підніжжя місцевих скель вирує басовий ряб — ніби океан шепоче тисячами пухнастих хвиль. На світанку бас “схоплюється” найтоншою плівкою — ледь помітною, але пружною. Я натягнув її на раму, мов пергамент для барабана: кожен дотик відгукувався суббасом, від якого органи всередині приємно свербіли.

• 1 кварц-дзвонар — підрізати обережно, знижуючи тон
Кварц-дзвонар — камінь зі струною всередині. Він дзвенить, коли на нього дивишся; чудовий інгредієнт для тембрових супів. Я знайшов його в горлі яру: він сам себе співав. Підрізати — страшно, бо з кожним зрізом тон йде вниз; можна довести до похмурого гулу. Я обережно зняв пару граней, залишивши каменю право на власну мелодію. Він вдячно муркнув мені квартою вниз.

• Сльози сумної скрипки (колись розбитої, тепер ридаючої)
Скрипки тут живуть самі по собі — древесні духи, що навчилися самостійно звучати. Одну колись розбили, і відтоді вона грає тільки плач. Сльози збираються в її резонансних западинах — густі, бурштинові, тремтливі навіть у тиші. Я тримав чашу, поки скрипка тихо ридала, і відчував, як пальці стають м’якшими.
КОМУТАТОР: Попередження: тривалий контакт зі сльозами скрипки підвищує емпатію на 300 %.