Вступ

1.

Чи може існувати місце безпечніше за Гоґвортс? Без сумніву, ні. Але дорога до цього магічного притулку — це випробування само по собі, сповнене хвилювання і невідомості.

Напередодні першого курсу схвильована Герміона метушливо пакувала валізи, перевіряючи, чи нічого не забула. Уже в сотий раз вона переказувала батькам довгі абзаци з книги «Історія Гоґвортсу», з ентузіазмом пояснюючи, що тепер все стало на свої місця: вона — не просто дивна дівчинка, вона — чарівниця. Її слова супроводжували лише спантеличені усмішки батьків, які досі не могли повірити, що їхня донька належить до іншого, магічного світу.

Завтра вона вперше пройде через бар'єр платформи 9¾ і поїде до казкового палацу, який стане її домом. Гоґвортс обіцяв їй новий світ, сповнений чудес і можливостей. Герміона мріяла, що саме там вона нарешті стане кимось великим.

Проте всі її мрії обірвалися в одну мить — їх заглушили вибухи й яскраві спалахи світла. Маленька дівчинка, яка не знала жодного захисного закляття, безсило впустила свою чарівну паличку на підлогу й сховалася до шафи. Там, тремтячи від страху, вона крізь щілину спостерігала, як воскреслі після одинадцяти років смертежери влаштовують справжню бійню. Вони безжально катували та вбивали її батьків, насолоджуючись їхніми стражданнями.

Одне слово, прокричане з ненавистю, проривалося крізь роки й обпалювало душу, мов розпечене залізо:

«Бруднокровка!»

2.

Перші тижні навчання минули, ніби в тумані. Герміона, як завжди, читала більше, ніж будь-хто в її класі, але зібрати думки докупи було неймовірно важко. Її свідомість залишалася затуманеною спогадами про те, що сталося.

Одного дня, блукаючи коридорами Гоґвортсу, вона випадково натрапила на професора Дамблдора. Замість того щоб пройти повз, він тепло усміхнувся й запросив її до свого кабінету. Там, у затишній кімнаті, наповненій химерними пристроями й ароматом старих книг, він пригостив її лимонними дольками. Їхня розмова була дивною й невимушеною, ніби вони знали одне одного вже багато років.

— Герміоно, — промовив Дамблдор, поглядаючи на неї поверх напівмісяцевих окулярів, — ми ніколи не знаємо, що з нами буде завтра. Але єдине, в чому ми маємо бути впевнені, — це те, ким ми є сьогодні. Дуже важливо розуміти себе, свої відчуття й спрямовувати їх у добрі речі. Перед тобою мільярд доріг, і лише ти можеш обрати, на яку з них ступити. Але пам'ятай: коли зробиш вибір, дороги назад може вже не бути.

Її дитячий розум ще не міг осягнути всього, що він мав на увазі. Можливо, вона подумає про це пізніше. А зараз у неї була інша справа — знайомство з Гаррі Поттером. Він, як і вона, багато пережив. Можливо, він зможе підтримати її й допомогти знайти відповіді на запитання, які досі її переслідували.