Ментальна аристократія вбивці

Він сидів поруч з офіцерами, які були як тотеми жертовників, розмальовані невідомими рунами древніх міфів. Хтось із них грав у шахмати, хтось проглядав пресу в пошуках нових сюжетів. Були і ті, що задумливо пускали дим у відчинене вікно, в дощ. До нього підійшов смаглявий чоловік з білим волоссям, аристократичним поглядом і шрамами, які мало були схожі на свідків військових баталій. Представився Гансом з нижньої Саксонії та усміхнувся.

-Знаєш, треба знати характер, психологію, мотиви, наміри, лиш потім – інтелектуальну гру вбивці, – байдуже якої масті: або сірий, або червоний. Ми творимо століття.

-Вас зможе засудити лише рефлексія. Ні, історія фабрикується, ваша смерть стане як Феміда в шлюбі з Танатосом, або Хель із Зіґфрідом.

-Наш світ стає сумним і невеселим – один мій знайомий зробив паузу, коли повернувся. Уяви: їхні методи стали примітивнішими, його вважали консерватором і він застрелився – не зміг витерпіти спрощення того, що кримінологи назвуть деградацією через непрофесіоналізм. Чернь хотіла освоїти тілесну деструкцію суб'єкта, без об'єктивного підходу до ролі жертви.

Йогонес де Сіленціум

Подобається

#4866 в Сучасна проза
#5042 в Різне

У тексті є: вбивство, психологія, спрощення

Відредаговано: 20.05.2018

Додати до бібліотеки

Поскаржитись