5

Натовп перед нами розступався, так будь-то ми кінозірки. Ні. Просто коли поруч опинявся Дрейвен, дівочі серця билися в прискореному ритмі, а чоловіки бачили в ньому альфа самця або хижака. Проводжаємі злісними поглядами, дівчата думали. Навіщо такому красунчику, темношкіра дівчина?

Потрібна, дуже потрібна. Хотілося їм вигукнути: «Він любить мене!»

Піднімаючись по прозорих сходах, я озирнулася. На нас уже ніхто не дивився, вся їхня увага знову звернулося до сцени. На диванах оббитих шкірою, сиділи кілька вампірів. Їхні обличчя здалися мені знайомими та не більше. Відпустивши мене Дрейвен пройшов повз них, і сів поруч з чоловіком середніх років.

Щось, прошепотів йому Дрейвен, та звернувся до мене наказуючи:

- Роздягайся!

Стиснувши ремінець сумочки, я здивовано дивилася на вампіра. Скорчивши незадоволені гримасу, він повторився:

- Роздягайся! Або це можуть зробити, мої помічники.

Він рукою вказав на двох хлопців, років чотирнадцяти. Вони посміхаючись шкірились і облизуючи губи, розглядали мене. Заковтнувши я зробила крок назад. Не зістрибнути чи в низ?

- Навіть і не думай, про це. - застеріг мене вампір.

Закусивши губу, я знехотя поклала сумку на підлогу. Поруч з нею, кинула і пальто. Я зловила на собі захоплений погляд Дрейвен.

- Ти змінилася, — зауважив він, — стала більш жіночною. Скільки тобі?

- Двадцять три. - видихнула я.

- Чому, ти так довго чекав? - запитав у Дрейвен чоловік, який сидів поруч. - Ще трохи, і вона почне старіти.

- Вибачте Староста, але, я люблю витримане вино.

Мене пересмикнуло від того, що він мене, прирівняв до вина. Точніше мою кров. Помітивши, що я дивлюся на них, Дрейвен наказним тоном звернувся:

- Чому зупинилася? Знімай весь одяг.

- Але ...

Я поспішно закрила рот, зрозумівши, що мене ніхто і слухати не стане. Заправивши кучеряву пасмо за вухо, я стягнула з ніг півчобітки. Акуратно поставивши їх поруч з пальтечком і сумочкою, почула сміх. Це сміялися ті два брати-близнюки. Сердито подивившись на них, я запитала:

- Що смішного?

- Люди такі нудні, — відповів вони, в один голос.

- Так. Ви там тихіше. Міс Саша, незабаром приєднатися до нашого світу, — шикнув на підлітків вампірів Дрейвен.

- Правда. Вона занадто довго носила у своєму людському тілі, знання про нас. - підсумував Старійшина.

- Знімай плаття! - скомандував вампір.

Затремтівши, я злякано потягнулася до замку на спині. Розстебнув до половини, не змогла далі. Не встигла і рота розкрити, щоб попросити допомоги, як Дрейвен виявився поруч. Його холодні пальці, на частку секунди торкнулися моєї спини. По тілу пройшлася хвиля спеки. Я хотіла Дрейвена, всім тілом і душею. Тут при всіх? Не проблема.

Стиснувши його руку, промовила:

- Допоможи зняти його.

Розсміявшись вампір присів, і, взявши за край сукні, повільно потягнув вгору. Піднявши руки, я готова була замуркотати як кішка. Губи вампіра торкнулися пупка, коли він підіймався. Не стримуючись я охнула, вкрившись гусячою шкірою.

- Дрейвен, май терпіння, — зробив Старійшина чергове зауваження.

Скинувши на підлогу плаття, Дрейвен піднявши руки й повернувшись, сказав:

- Не чіпаю.

Стримуючи лайку, я, нахилившись, зняла колготи. Залишившись в бюстгальтері та трусиках, випроставшись чекала. Повернувшись до мене обличчям, Дрейвен оглянувши з ніг до голови, помітивши срібний ланцюжок попросив його позбутися.

- Знімай все! - нагадав Староста.

Я благально подивилася на Дрейвен. Він знизавши плечима, сів поруч з чоловіком. Зціпивши зуби, я розстебнувши бюстгальтер зняла його, а слідом за ним пішли трусики. Якби знала, одягла білизну найкращу.

Поманивши до себе пальцем, Дрейвен сів зручніше. На негнучких ногах, слухняно підійшла ближче.

- Сідай на підлогу, — скомандував він.

Впавши на коліна, я присіла поруч. Провівши рукою по моєму волоссю, Дрейвен сказав:

- Твій час настав. Ти отримаєш безсмертя, і вічну молодість.

Я кивнула, торкнувшись щокою його долоні.

- Давай, Дрейвен.

Я скосила очі на Старосту. Він сидів як мумія, тільки блиск в очах, давав зрозуміти, що він живий. Прибравши волосся з шиї, Дрейвен поклав мою голову собі на коліна.

- Я дав тобі відстрочку, Саша, — прошепотів вампір на вухо. - Пройшло багато років. Прийшов час виконати вирок, винесений тобі Саша Марлен Сальваторе.