Чи зможу я знову кохати?

Здається я просто боюся когось покохати. Я хочу всьо цього, та просто боюся.

Я не можу забути про Марка... 

 Хочу його обіймів, усмішок, прогулянок в книжковому, галереї, до театру. 

Хочу щоб його погляд завжди був на мені.

Та натомість, я маю дивитися, як Анджеліка буде цілувати його, торкатися. 

– Ти маєш бути зі мною! Зрозуміла? Я не хочу залишати тебе тут одну, щоб ти кисла в цій довбаній кімнаті. - Говорить Ліка, витягаючи з мого шкафу весь одяг.

– Нащо вам мене? Я все зруйную. А так побачення пройде успішно. - кажу, видавлюючи з себе усмішку. 

– В нас і так зараз не дуже гладко. - пробурчала дівчина, роздивляючись мою стареньку сукню в горошок. - Не годиться.

Від її слів до, що в них все не дуже добре, стає добре мені. Можливо - це низько, та мені байдуже.

– А що таке?

– Він не те, що не хоче зі мною переспати, Марк навіть не цілується зі мною. Весь такий задумливий і відсторонений. Здається, в нього з'явився хтось інший. І доречі, це він запропонував тебе взяти з собою.

Серце радісно закалатало, а усмішка, от ,от, мала розцвісти на моєму обличчі, та я стримала її. 

Ліка нарешті знайшла підходящий одяг на цей вечір, і кинула його в мене.

- У тебе  є 10 хвилин.

***

Весь вечір я дивилася, як ці двоє цілуються. Уявляєте! Дати надію, а потім зруйнувати її. 

Як це робив мій батько, який був то в сім'ї, то вбивав людей в своїй мафіозній банді. Через нього мою матір вбито, а згодом і його самого. Але в цей й так жалюгідний момент, я не хочу про це згадувати. 

Ненавиджу цих людей. Ненавиджу Марка. Ненавиджу Анджеліку. Відчуваю себе дебілкою. Третьою зайвою. 

Цілий вечір на мене не звератли увагу. Ніби мене не існує..

Тільки час від часу я бачила дивні погляди Марка й криву усмішку. 

На вечір Анджеліка літала по кімнаті, роздивляючись фотографії, які вони наробили з Беліні.

Хай їм грець. 

- Боже, як же він класно цілується! - вигукувала захопливо дівчина. - Це точно прогрес в наших стосунках  І він точно закоханий в мене! 

Після цих слів, я вирішила вийти.  Погуляти, подихати свіжим повітрям, щоб не вбити зараз цю стерву, яка радіє тут, як навіжена поцілункам Марка.

На дворі я витягаю з кишені сигарету, щоб заспокоїтися. Я рідко курю, але зараз мені це необхідно.

Треба щось з цим робити...