Знайомство. Смертельна небезпека.

Анна-Марія:
Я прокинулася о сьомій ранку, сьогодні я швидше будильника...
Звикла до такого, тому для мене це не дивно. Батько вже замовив їжу, зараз вмию обличчя, нанесу креми, зроблю мейк, вийду з кімнати, а його вже не буде, а це я ще не чистила зуби, і не одягалася...
Він завжди зникає дуже рано, тому я прокидаюся як змога раніше, щоб ще з ним трішки часу провести.
- Тату!! - виходжу з кімнати, поспішаю хоча ще сонна, а він вже в коридорі, надягає чорні кросівки. 
- Доброго ранку моя дівчинка, можеш підійти будь-ласка? - каже він, забираючи ключі від дому з полиці.
- Звісно тату - я підходжу до нього, він цілує мене в скроню. Все як завжди, ну відчуття таке є ніби щось не так...
- Сьогодні тебе до школи повезуть на таксі, і обов'язково будь на зв'язку. - турботливо але хвилюючись каже він. І тут я зрозуміла, що це не тільки відчуття 
- Тату, щось не так? - обережно цікавлюся я.
*Стук в двері, тато відкриває і заходять два привабливих хлопці, мабуть охоронці, один зростом приблизно 190 сантиметрів, інший трішки вищий, вони накачані, такі мужні хоча й молоді, одному років двадцять це Орест, а іншому більше, десь двадцять три, але можливо це щетина добавляє віку, ось це Влад*
- Іване Ігорович, все готово. 
* Батько повертається до мене, а я замість пояснень чую лише його згоду, і те що він пої з міста на два дні, термінові справи, а машина?, каже, що вона просто в ремонті. Я їду до школи, зі мною охорона, цих двоє чоловіків, хоча...
Навіщо вони мені, якщо я ітак в одинадцятому класі?, сама за себе зможу постояти. Мені ніколи не надавали особисту охорону, точно щось трапилося, швидше за все, в тата на роботі, швидко здогадуюся я. Хоча він нічого не розповідає про свою роботу, знаю, що багато людей його бояться, він важлива шишка, але в чому саме... Немаю навіть поняття...*
День проходить дуже спокійно, але швидко. Моя найкраща подруга Ліля пробувала познайомитися з дом, їй майже вісімнадцять, а такі хлопці вже давно в її смаку, от тільки жоден з них не розмовляє з нею, хоча зі мною познайомилися. Орест з обручкою, мабуть вже одружений, а Влад без, я помітила, що зацікавила другого, він жартує зі мною, розповідає щось, весело з ним.
Орест:
- Сьогодні нас з Владом найняли на дуже важливу і довгу місію,  ми повинні бути з однією дівчинкою, її треба пильно доглядати...
Перебиває голос в слухавці, дуже ревнива наречена не може за ці два роки звикнути до моєї роботи, яку я дуже люблю і не хочу залишати.
- Як це доглядати?? - вже злиться вона.
- Ну так, саме доглядати за дівчинкою, бо вона в сильній небезпеці, хоча сама цього не розуміє, дуже легковажна - кажу я, а в самого посмішка лізе до вух при одній лиш згадці про неї, ну дуже бачте вона мила...
- Ти що там, посміхаєшся?, я відчуваю, що ти шкіришся! - шипить моя Оксанка, точніше Ксюша, як любить вона.
- Ксю, я тебе люблю, тому і сміюся, бо ти вже майже моя. Наречена, а досі ревнуєш до якихось дівчаток, вона надто маленька.
* В мене вийшло ще трошки порозмовляти з Оксанкою, потім вона сказала, що дуже спати хоче, ми попрощалися, і вона скинула трубку. Ксюшка вже мабуть спить, а я ніяк, ну лізуть в голову різні думки... Тривога якась*
Анна:
Потрібно вийти в магазин, охорона поїхала додому, сказали, що немає небезпеки, а мені страшно... Дуже... Вперше мені дають охорону, вперше тато без мене кудись 
Їсти хочу, може доставку замовити?, точно!
*Замовляю доставку, сідаю в крісло, і починаю грати в онлайн ігри, щоб вбити трішки часу*
Телефон починає приємно вібрувати, на екрані засвідчує контакт "Бос - тато", він давно вже казав переписати його, але мені так подобається те як ці два слова описують настрій батька.
- Так, тату? - швидко відповідаю я, щоб він не хвилювався.
- Доню?, Як добре, що з тобою все добре!! - швидко промовляє тато.
- Татку?, все добре?, щось сталося? - починає трусити тіло, від страху перед незвіданим. 
- Ти навіщо щось замовляєш, і не кажеш мені? - починає сварити той.
- Так це просто доставка їжі, ми не раз вже замовляли її на новий адрес, тим більше цей будинок дуже далеко, і я тут в безпеці, ти ж сам так казав?! - пояснюю очевидні речі йому.
- Зараз до тебе приїдуть, не відчиняй, я вже викликав твою охорону, вони будуть з хвилини на хвилину. - каже він, а я взагалі заплуталася.
- Тату, поясни мені, що сталося?!! - кричу я.
- Доню...Заспокойся будь-ласка, ти зараз в небезпеці, а я надто далеко щоб тебе захистити, тому чекай Влада і Ореста. Тому збирай речі, і передзвониш, коли будеш на місці. Тебе відвезе охорона.

*Він скидає слухавку, а я йду на кухню, попити води, перевіряю замки, все щільно закрито, і двері, і вікна з шторами теж, повертаюся в кімнату, що ж, збирати речі, значить збирати речі, беру зубку щітку, пасту, косметичку, прокладки, все те, що знадобиться мені на перших тижні два, цікаво чи потрібно їжу брати?*