Глава 12

Андрій. 
Повернувшись з перекуру, Андрій був розчарований. Каті не було. Він сам не палив, а з хлопцями стояв за компанію. Підійшов до подруги Романа. 
— Оксано, перепрошую, ви не знаєте, де Катя? 
— Її розболілася голова, вона прилягла.  
Така звістка ще більше засмутила Андрія. Він гадав вони погуляють у двох. На вулиці так красиво, і його розпирало від емоцій та відчуттів. Хотів, аби ця дівчина була поруч, а вона чи то втекла, чи може не хотіла з ним спілкуватися, що ще більше зачепило за живе. 
Роман запросив усіх за стіл. Наповнив келихи відмінним коньяком, але спиртне не лізло. Без Каті, Андрієві було пусто та невесело.  
Саня підніс тост, бажав Романові аби ангел оберігав його, зичив всіх благ. Великого кохання, здоров’я, достатку, затишку та спокою в родині. Всі підняли келихи, вже були готові випити чи пригубити, як піднялася Оксана й звернулася, до чоловіка, який промовляв тост. 
— Саню, я хочу дещо додати, ти не проти? 
— Ні. — Здвигнув плечима чоловік. 
— Ром! — Звернулася до чоловіка. — Я... — Розгубилася, а тоді зібравшись продовжила. — Ти понад місяць тому, зробив мені пропозицію. — Витримала паузу, а по ній випалила. —  Я згодна.  
Роман піднявся. На його обличчі панувало щастя, та шалені емоції. Оксана вийняла з оксамитової скриньки золоту каблучку, й подала її чоловікові, а він одягнув колечко на палець коханої.  
— Гірко! Гірко! — Заволали гості. 
Нестримний поцілунок, палкі обійми, і знову шалені емоції.  
Андрій зітхнув. Він теж хотів отак, у вир з головою. Кохати та бути коханим. Катю він тільки зустрів, але  хотів, аби вона завжди була поруч, та схоже вона іншої думки. Вона боїться його, вважає бандитом. Це гнітило та розчаровувало. Все ще сподівався, що дівчина повернеться, та лише марно чекав. Ще трохи залишався в компанії, а тоді подякувавши за все, попрощавшись пішов.  
В дома заснути не міг, з голови все ніяк не йшли ті зелені очі, та лагідний, ніжний голос. Він збуджував, змушував завмирати та божеволіти. Вона надзвичайна, та на жаль він скривдив її, тож чекати на диво не варто, хоча наміру відступати не мав. Ця лялечка має бути поруч з ним. Окрім краси, у ній приваблювали людяність, та скромність. На жаль, він таких дівчат не зустрічав. Мабуть, не там шукав.  
Незчувся як промайнула ніч. З самого рання зателефонував сусідові, попросив щось вигадати, аби Андрій потрапив до них. 
Роман не підвів. Та Андрія чекало розчарування. Виявилося, що Катерина поїхала в місто, ще за темну.