Глава 7

Катерина сиділа за столом. У компанії знала всіх. Тут весело, але без пари, почувалася зовсім не комфортно. Тут всі зі своїми половинками. Обійми, ніжні доторки, поцілунки. Хотілося як найшвидше залишитись одній, аби душа не щеміла, від болю та самотності. Вони вже гадали на кавовій гущі, топили віск, кидали чоботи. Останнє гадання не на жарт розсердило Катерину. Адже її чобіт полетів в бік паркану бандюка, дівчата жартували, що це, мабуть, його ворожка мала на увазі, як її короля, який йтиме з нею по життю.  Вони кепкували, а їй зовсім невесело. Вже двадцять вісім, мама постійно пиляє. Мовляв, заміж давно пора. Внуків поняньчити хоче, а в неї ж навіть залицяльника немає. Ні, було кілька парубків з офісу, але вона ігнорувала їх. Тепер ці кавалери навіть у її бік не дивилися. Це, мабуть, на краще. Ніхто нерви не псував. Після Андрія, важко будь-кому повірити. Хотілося, але страшно. Боялася бути знову покинутою, та ще й без жодних пояснень, це якось не по-людськи. 
Хлопці дотепно жартували, підколювали дівчат, мовляв, вже наворожили Катерині судженого. Дівчина посміхалася, але на душі коти шкреблися. Тепер шкодувала, що погодилася на пропозицію Оксани, краще б залишилася в дома. Поплакала на одинці.  
У гостинну увійшла управителька. 
— Романе Івановичу, перепрошую, та до вас прийшли. — Повідомила жінка, й відразу ж подалася з кімнати. 
Господар будинку вибачившись пішов. Оксана захоплено розповідала, Марині та Надії, дівчатам Сані та Колі, як вони сьогодні до ворожки ходили. 
— А нас, чого не кликали? — Обурилася Марина. 
— А у вас манікюр на цю годину записаний був. — Нагадала Оксана, й поспішно додала. — На, день ангела Катерини, ще й вас запишемо, так, що... 
Оксана обірвала свою мову, адже в гостинну повернувся Роман, у товаристві сусіда-бандюка. Катерина налякано глянула на Оксану, подруга теж розгублено дивилася на неї.  
— Доброго вечора! — Привітався чоловік хрипким голосом.  
Роман представив гостя компанії. 
— Мої, гості дорогі, познайомтеся — це мій сусід, Андрій. — Глянувши на чоловіка, одягненого у чорні джинси й такого ж кольору сорочку, звернувся до нього. — Андрію, Колю та Саню, ти знаєш, а це їхні дівчата, Марина та Надія. — Представив дівчат, а тоді глянувши на свою дівчину представив і її. — Це, моя кохана Оксана, все ніяк не мав змоги познайомити вас. — Це, Оля, подруга Оксани, та її коханий, Сергій. 
Чоловіки потисли один одному руки. Катерина нервувала, адже цей чоловік, як тільки увійшов сюди надто пильно глянув на неї. Чомусь його товариство ще більше напружувало, й бажання втекти звідси ставало сильнішим. Він стояв зовсім поруч, добре відчувала його відвертий погляд. Під яким почуватися спокійно не могла. Серце, здавалося, от-от вистрибне з грудей. Дихання збилося остаточно. 
— А це — Катерина. — Представив чорняву дівчину Роман. 
Була змушена піднятися, щоки вкрив зрадницький рум’янець. Чоловік простягнув їй руку, повторивши своє ім’я. 
— Андрій! 
Катерина завела праву руку за спину. Вперто не хотіла, аби він торкався її. Не сміло заглянула в його сині очі. Трепет розлетівся тілом. Шалене хвилювання зросло в десятеро. Зараз в цих синіх очах бачила ніжність, а не злобу, як кілька годин тому, але розслабитися не могла. Тому лиш здавлено промовила. 
— Дуже приємно. 
Чоловік посміхнувся, Катерина, аби заспокоїтися присіла у крісло.  
— Що ж, Андрію, Катерина, сьогодні без своєї половинки, тож попіклуйся про дівчину. — Попросив господар будинку.
Катерина на мить закрила очі, а тоді глянула на Оксану, яка лише знизала плечима. За лічені хвилини Андрій вже сидів поруч. Дівчина тихо видихнула. — Тепер розслабитися не вдасться. Потрібно щось вигадати, аби позбавитися компанії цього бандита, а то ще вимагатиме кошти, і скаже оплатити полірування машини. Досить того, що полагодила паркан, модному адвокатові. Її ж авто досі на одному з СТО, добре, що Роман прилаштував. Його не лагодять, бо в дівчини недостатньо коштів. Ще потрібно три місяці збирати, аби вистачило на ремонт. Тепер вагалася, чи варто ремонтувати, хлопці з СТО, їй запропонували продати машину на запчастини, а до вторгованих коштів докласти, та купити нове авто.  
— Катю, ти чому нічого не їси? — Відірвав від роздумів Роман.  
Катерина не могла впоратися з емоціями. Присутність цього чоловіка, напружувала не тільки її. Бачила як на нього косилася Ольга, а тоді тихо покликала. 
— Кать! 
Катерина нахилилася, а подруга прошепотіла. 
— Не хочу тебе лякати, але, як на мене, він прийшов до тебе. 
Від цих слів холод пробігся по венах. Чомусь раптом стало так моторошно. На колінах завібрував телефон. Глянула на дисплей. Серце на мить завмерло. Телефонував її Андрій, якого вона розсердившись підписала як ЕКС. Краєм ока, помітила, як в її телефон заглянув Андрій, що сидів поруч, та зараз куди більше хвилював дзвінок колишнього. Піднявшись, Зірваним голосом промовила. 
— Вибачте! 
Нервуючи подалася з гостинної, добре відчуваючи на собі погляд сусіда-бандюка. Від чого дратувалася ще більше.