20. Кайлен

Боже, за що мені це все? Жив собі спокійно. Міняв жінок, займався державними справами. Все йшло чітко і за планом. Допоки у моє життя не вірвалася  ця скалка.  Перевернула все з ніг на голову. І не розуміє свого щастя, в ноги не кидається, з захопленням не дивиться. Навпаки, все на перекір. Що не скажу – все виверне. 

І нащо Браєну знадобилася її присутність? Що задумав? Хотілося відправити його під три чорти, але це були важливі переговори, я не міг відмовити.

Насамкінець не втримався. Дав зауваження на рахунок сукні. Я зрозумів свою помилку – не чітко сформовані вимоги. Більше я так не вляпаюсь. Хочеш погратися - буде тобі. Ніяких вирізів на сукні. Ніде. От спробуй, викрутись. Задоволений собою я пішов. 

Браєн вже чекав на мене в кабінеті. Ми були давніми друзями, багато пережили, але в цій справі ніяк не могли домовитися. Кожен стояв на своєму. Сумніваюся, що щось вийде й зараз. 
Я не чекав ніякої підстави від цієї жінки. Який наївний. Коли побачив її у дверях, втратив дар мови. Якби вона була голою, то навряд чи виглядала б такою спокусливою. Тонке прозоре мереживо нічого не приховувало, ніби його й не було. Чітко видно спідню білизну. Я закамʼянів. Ще й Браєн підливав масла у вогонь. Я бачив, як він дивиться. Так дивляться на бажану жінку. Звір гарчав, рвався на волю, я стримував його через силу. В звіриній подобі мені не втриматись, бійки не уникнути. 

Ніби в тумані слухав його вимоги, всі сили йшли на те, щоб стримуватись й не вбити його. Пил в обмін на неї? Я б віддав йому будь-яку з попередніх жінок. Трьох, пʼятьох, без різниці. Ще й радів би вигідній угоді. Посміявся з чоловіка, який ладен піти на такі жертви заради жінки. А зараз був зайнятий одним - не вбивати його! Не вбивати! 

Моє «ні» було остаточним. Думаєте, розмову було завершено? Аякже! Айрін вирішила, що рішення за нею, й ми не вправі її ділити між собою. Смішна. Не відпущу. Нізащо. Вбʼю його, замкну її. Я ж здохну без неї, як пес. Мій звір і так уже біля її ніг. Я біля її ніг. Вона моя істина пара. Я вже не сумнівався в цьому. Раніше навіть не вірив у таке, а зараз дихати без неї не міг. 
Коли почув її «ні», гора з плечей впала. Моя! Моя кішка. Не забула тицьнути пальчиком, що для мене це нічого не означає. О, мила, все вже вирішилось. Залишилось одне - не зірватися в перший раз. Бути ніжним і турботливим. Це буде нелегко, бо за всі ці нерви хотілося гарненько провчити, так, щоб стогнала моє імʼя й доходила до безтями. 

Стоп. Ерекція на зустрічі з Браєном – трохи зайве. 

- Вітаю, - сказав він на прощання. - Ти знайшов її?

- Так, знайшов.

- Не забудь запросити на весілля. І до вибору сукні підійди грунтовно, дай якісь вказівки. Дуже гарно виходить в результаті.

Ні, я вбʼю його, рано чи пізно. То може й не варто відкладати. Прибʼю зараз, легше буде. 
На вечір поставив перед собою одну задачу: тримати себе в руках. Одну ніч, потрібно протриматись одну ніч. З цією мантрою я й зайшов у кімнату. 

Вона була неймовірна. Сукня все ще була на ній. У вечірньому світлі це виглядало приголомшливо. Уявив, як розриваю тканину, бо більше вона точно не знадобиться, пірнаю пальцями під ліф, проводжу по оксамитовій шкірі, зачіпаю сосок. О, ерекція мій постійний супутник, і мислити тверезо це ніяк не допомагає.

Не стримався, поцілував. Ще важче було відірватися. Яка вона солодка на смак, ніжна й трепетна, підкорюється повністю. От би і в житті так, але на це я вже й не мав великих сподівань. Хоча, мушу визнати, мабуть не дуже й хотів. 

У неї серйозна розмова до мене. «Вбивство? заколот?» перепитав я. «Якби ж то»,  пробурмотіла й пішла перевдягнутися. Я бачив, що їй страшно. Смішна. Навіть якби зізналася мені, що від її змови завтра впаде світ, я б встав між нею і всіма, захистив. 

Чекав на неї в ліжку, в голові прокручував можливі варіанти. Що ж такого ти приховуєш? 
Айрін вийшла в одному рушнику, замотана й зашаріла. Підійшла до ліжка, забралася під ковдру.

- Розповідай.

Я притис її до себе.

- Ти буваєш колись не збуджений? - просичала вона

- Від недавна це мій постійний стан. 
Вона схопила маленьку подушку й поклала мені на член.

- Максимальний контакт? Памʼятаєш?

- Забудеш тут. Засну, прибереш. 

- Добре, розповідай вже.

- Я не та, за кого ти мене маєш. 

І мовчить. Я вже це й так зрозумів, нащо мучити мене?

- Продовжуй.

- Добре, але пообіцяй мені, що все що зараз почуєш, залишиться між нами. Яка б не була твоя реакція, ти не видаш мене, не здаси на досліди. Я ж не знаю, як ставляться до таких як я, у твоєму світі. В цій голові я не знайшла інформації, в книжках теж. Жодної.

- Моєму світі? Цій голові? Що ти хочеш цим сказати? Ти знайдена душа? 

- Я не знаю, хто я. В своєму світі я загинула, прийшла до тями тут, в тілі цієї дівчини. Її памʼять повністю доступна мені, але я не маю її відчуттів, ніби просто інформація, яку мені надали. Звір, який проснувся в мені, магія , ти… Все це збиває мене з пантелику. 

- Добре, з цим розберемось згодом. А тепер кажи, що ти накоїла і яку страшну таємницю маєш мені розказати. 

- Це моя таємниця! Невже ти думав, що й я справді когось вбила? Єдиний, хто викликав у мене таке бажання, це ти. Але ти й досі живий! Іншим мене до такого стану не довести!

- Іншим до тебе взагалі ніякого діла не повинно бути! - шептав я, навіть тут не міг стримати ревнощі. Почуття інших її цікавлять, бачте. - Отже ти «Знайдена душа», все-таки. 

Вона мовчала. Дивилася на мене такими довірливими очиськами. Синіми-синіми. Боялася навіть уголос запитати. 
 

- Існує легенда. Що часом душа при народженні потрапляє не в той світ, за дивним збігом обставин. І за цим же збігом, якщо одночасно помирають обидві сплутані душі, вона може повернутися. Це ж сталося тоді, на сніданку, при оголошенні результатів. Я вперше побачив тебе справжню.