Звір

Залишком вечора пройшов ніби в тумані. Розмови ні про що, музика. Я за ледве дочекалася закінчення цієї метушні. Стомлена і знесилена пішла в свою кімнату.

Мені треба було на одинці подумати про все. 
На дворі вже була глубока ніч, місячне сяйво проникало в кімнату, тиша і спокій якої ніяк не поєднувалася з бурею, що була в середині мене. Я сердилася на Кайлена, за його владність і впертість, але мусіла визнати, що попри все, цей чоловік шалено приваблює мене. З цим треба щось робити. Або розривати ці стосунки, хоча які стосунки, так, гиркаємось час від часу, або спробувати, й подивитися, що з цього вийде. Найбільш вдалим рішенням було закрутити легку інтрижку, поки він не визначився з нареченою, а потім розбігтися на всі чотири сторони. Від цього рішення щось зашкребло всередині, але заглиблюватися в це я не стала. Час покаже. 
В повній тиші почувся стукіт в двері. Хто це так пізно? 
Все ще перебуваючи в роздумах, я підійшла і відчинила.

Він війшов мовчки. Не кажучи ні слова. Не спитав як я, не поцікавився чи можна ввійти. Просто зайшов у кімнату, зачинив двері, підійшов до мене…

Декілька хвилин ми дивилися один на одного. Його погляд темнів, а я не могла відірватися від його очей, що як вирви затягували в себе. 
Здавалося, він зараз розвернеться і піде, так не зронивши ні слова, але замість цього підійшов, взяв моє обличчя в свої долоні і поцілував…..

Я багато читала про поцілунки, які зносять голову. Та думала, це така ж фантастика як і магія, перевертні. Як виявилося, все реально. Реально, що підкошуються ноги від доторку губ, реально що дике бажання розтікається тілом від цього. Спочатку він був ніжним, ніби пробуючи, чи не відштовхну. А коли зрозумів, що опору не буде, що я також хочу цього, поцілунок став більш жорсткішим і наполегливішим, владним. Мені забракло кисню, а потім щось дивне почало коїтися. Щось було не так.

-Стій, мені погано- прошепотіла я. Навіть не мала сил говорити голосніше. 
- Я налякав тебе?

-Справа не в цьому. Я не розумію. Мені не по собі. Мені страшно- дика тривога піднімалася в мені. Переляк і не розуміння що відбувається вганяли мене в паніку. Я перестала адекватно мислити. Єдина думка що зараз була в голові «потрібно зняти сукню, вона заважає». Я почала зривати її з себе, та вона не піддавалася , це ще більше лякало мене. 
-Що з тобою? Що ти робиш? Твої очі, Айрін!!! В тобі звір? Як таке можливо? Ти обертаєшся. Потрібно покликати когось. Це не можливо. В такому віці не буває перших оборотів. Це небезпечно.

-Ні, ні, ні. Не залишай мене. Я не зможу сама. Я відчуваю це. Ти потрібен мені. Допоможи з цією клятою сукнею. Вона давить на мене. 
Одним рухом він розірвав її, вона ганчіркою впала до ніг, а в наступну мить моя свідомість затуманилась і  відійшла на другий план. Я дивилася на світ ніби через чужі очі. Хотліа подивитися на Кайлена, але для цього мені довелося підняти погляд. Я була значно нижче. Я що, впала на коліна? Він дивився на мене, на нас , повними захоплення очима. 
-Ти прекрасна!!!- він опустився на коліна, й простяг до мене руку- Дівчинко, ти неймовірна. Але тобі треба повернутися. Вперше, оборот має бути максимально коротким. Спробуй повернутися.

Про що це він. Я не розумію. Я хотіла сказати про це, але замість цього лише видала звук, схожий на мявчання. 
-Відпусти її, поверни на місце. Не бійся, вона навчиться . Я допоможу. Ти дуже гарна. Неймовірна. І ти обовʼязково зустрінешся з моїм звіром, але коли вона окріпне. Зараз, це небезпечно для неї. Будь-ласка. 

Відчуття було таке, ніби я виринаю з глибини озера знову на поверхню. Я хапала ротом повітря і притискалася до міцних грудей. Так, стоп. Як я опинилася абсолютно голою на руках в Кайлена? І чого він міцно притискає мене і шепоче, що все буде добре? 
Він поклав мене в ліжко і вийшов в коридор. «Лікаря , негайно!!», все що почула я. Ці хвилини, що я не відчувала його дотик, знову неабияк налякали мене. Тому, коли він повернувся, я міцно вціпилася в нього. 
-Не відпускай мене!! Це нічого не означає. Мені просто треба відчувати тебе- буркнула я, щоб цей нахаба не на фантазував собі нічого зайвого. Він лише хмикнув й провів рукою по волоссю. Взяв одне пасмо, підніс до свого обличчя й вдихнув запах. 
-Тепер я розумію причини свого божевілля!!

Двері тихенько відчинилися і в кімнату ввійшов старенький лікар. Підійшов  до ліжка і запитав:

-Ваша величність, що сталося?

Все це я чула як в тумані. Сильна слабкість накотилася на мене, я навіть язиком не могла поворухнути , щоб спитати щось самій.

-Вона обернулася. Щойно. Вперше!!!! Як таке можливо? Вона ж далеко не дитина. Чим це загрожує їй?

-Я ніколи не зустрічався з таким. Але читав. Такі випадки вже були. Ніхто не знає їх причину. Й не завжди все закінчувалось добре. Їй треба прийняти звіра, інакше на неї чекає божевілля. Зараз варто дотримуватися чітких правил. По перше, потрібне підживлення магічною енергіє, будь-якого сильного чоловіка. Це не обовʼязково мусите бути ви, якщо у вас нема на це часу.- у відповідь почулося глухе гарчання.- Добре, я зрозумів, це будете ви! Найкраще це робити вночі. Хоча тиждень поспіль. Потрібен максимальний контакт шкірою на протязі декількох годин. Так ви зможете плавно й без ризиків передати енергію. Її канали звʼязку з звіром не сформовані. Це допоможе. Через три дні, під чітким наглядом вона повинна знов спробувати обернутися.

-О, і головне-додав лікар- ці три дні, в жодному разі їй не можна займатися статевим актом. Сильний сплеск емоцій розірве всі енергетичні потоки. Це призведе до катастрофи. 
-А йому можна?- насилу видавали я. Чомусь ця думка дуже дратувала мене. 
-Якщо не з вами, то можна. Це ніяк не вплине на процес-відповів цей сатрап. 
Рик вирвався з мене. Це ричала не я, а моя пантера, та я була повністю солідарна з нею.

-Не думав що колись скажу таке, але мені дико подобаються твої ревнощі- прошепотів мені на вухо Кайлен.- не хвилюйся, я збережу сили для тебе. 
І вкусив мене за вушко. Мої зіниці розширились, серце забилося часто часто, а в голові крутилася думка, що ці три дні будуть довгі. Але я не змогла стриматись, щоб не вкусити його у відповідь, хоч і словами: